Справа № 667/5141/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

Колегії суддів

головуючого судді - Скрипніка Л.А.,

суддів - Радченко Г.А., Мусулевського Я.А.

за участю секретаря - Скакун Я.В.,

за участі прокурора - Бібіка Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого,

адвоката - ОСОБА_2,

представника потерпілого,

адвоката - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні кримінальну справу по кримінальному провадженню № 12012230020000664 від 25.12.2012 року за підозрою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Душамбе республіки Таджикістан, росіянина, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого ПП «ОСОБА_1», раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 15.01.2010 року усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свої дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, переслідуючи прямий умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, знаходячись у довірливих відносинах із ОСОБА_6, 1956 р.н., шляхом зловживання довірою останнього, при цьому не маючи наміру повертати кошти в обумовлені строки та на визначених сторонами умовах, спонукав ОСОБА_6 1956 р.н. передати йому грошові кошти в сумі 10 000 Євро та 5 000 доларів США, що в перерахунку на українську гривню згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.01.2010 року складає 41 200 грн. та 115 900 грн. а загалом 157 100 гривень, які він отримав на території Гаражного Кооперативу «Сигнал», розташованого за адресою АДРЕСА_2 під заставу нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_3, достовірно знаючи про те, що вказане майно, яке знаходиться під заставою в ЗАТ «Кредо банк», а тому, не маючи правових підстав для передачі під заставу його потерпілому, а також починаючи із 17.08.2009 року, не маючи наміру виплачувати, згідно кредитного договору № 7/ж-01 від 25.10.2006 року гроші ЗАТ «Кредо Банк», що в подальшому вплине на відчуження вищевказаного заставного майна банком, шляхом обману, заволодів грошима ОСОБА_6 в розмірі 157 100 гривень, які й досі не повернув та не мав наміру їх реального повернення в обумовлений взятими на себе зобов'язаннями час та на обіцяних потерпілому умовах, тим самим своїми протиправними діями спричинив матеріальний збиток потерпілому у великих розмірах на загальну суму 157 100 гривень, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян встановлений на момент вчинення злочину.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину за увстановлених судом обставин не визнав, показавши, що дійсно винний ОСОБА_6 суму, що в еквіваленті на гривню становить суму, зазначену обвинуваченням а саме 934 248 гривень. Вказані кошти обвинувачений брав у потерпілого протягом певного проміжку часу, а саме у 2006 році взяв 20 000 доларів США, далі, приблизно через два місяці у листопаді 2006 року взяв у потерпілого ще 5 000 доларів США. При цьому вказані кошти брав під розвиток бізнесу, із умовою їх повернення із відсотками, а саме 1% на місяць. Надалі у 2007 році ніяких коштів у потерпілого в борг фактично не брав, але, через те, що на суму заборгованості натікали обумовлені відсотки, писав ще розписки на нові суми. Проте наприкінці 2007 року взяв в борг ще 20 000 доларів США. Щодо застави будівлі на АДРЕСА_2, так це його попрохав написати сам потерпілий. При цьому коли у 2006 році писав розписки, ніякого строку повернення грошей в ній не обумовлювалось. Згадана будівля, що по вул. Доброхотова була ним придбана за договором купівлі-продажу, та яку він у 2006 році віддав під іпотеку до ТОВ «Кредобанк». У подальшому на виконання цивільного позову ОСОБА_6 майно на Доброхотова було описане державним виконавцем, проте не було реалізоване. В останній розписці у 2010 році, в якій йшлося окрім як про отримання ним грошей у борг, він писав також про заставу згаданого домоволодіння. На сьогоднішній день майно на Доброхотова не реалізовано, та немає ніякого підтвердження повернення потерпілому грошей. При розгляду цивільної справи щодо розглядуваних у справі боргових зобов'язань він визнав повну суму боргу, із урахуванням відсотків, оскільки не заперечує що винний ці гроші потерпілому. Вперше потерпілий просив повернути йому кошти в липні 2009 року. а саме 55 000 доларів США та 30 000 Євро. Зазначав про те, що на руки від потерпілого у борг він фактично отримував лише 45 тис. доларів США..

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини у вчиненому його вина підтверджується наступними, зібраними по справі та дослідженими судом доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_6, згідно яких він знає обвинуваченого з 2003 року, та перебуває із ним у нормальних стосунках. Так з 2006 року обвинувачений просив у нього в борг гроші на розвиток «Бізнесу», що полягав у торгівлі запчастинами. В останнє розписку про отримання грошей обвинувачений давав йому 15.01.2010 року. При цьому у борг обвинуваченому давав накопичувально, а саме із жовтня 2006 року. Строки повернення грошей обумовлювались у всіх розписках, в останній строк повернення грошей був до 01.07.2010 року. При цьому в останній розписці він просив ОСОБА_1 зазначити про залог будь-кого майна, про що обвинувачений і зазначив, що гроші бере під заставу будинку на вул. Доброхотова у м. Херсоні. При цьому про те, що заставним майном буде саме будинок на Доброхотова визначив сам обвинувачений. Про те, яким чином в разі невиконання обвинуваченим зобов'язань розпискою буде звернено стягнення на «заставлене» майно не замислювався. При цьому ОСОБА_1 постійно займався підприємницькою діяльність, пік розвитку якої прийшовся на 2008 рік, а занепаду на кінець 2009 року, через що потерпілий і прохав обвинуваченого написати йому останню боргову розписку відразу на всю суму. В останнє надав ОСОБА_1 у борг 5 тис Доларів США та 10 000 Євро в грудні 2010 року. Про те, що заставна будівлі належить потерпілому дізнався із його слів, навіть їздив разом із обвинуваченим дивитися «заставне майно». Гроші надавав у борг без відсотків, не маючи вигоди. За весь час знайомства із обвинуваченим надав у борг ОСОБА_1 загалом 48 000 доларів США. Загальна сума в останній розписці відповідає фактично переданій обвинуваченому у борг. Не заперечував у судовому засіданні щодо часткового відшкодування обвинуваченим завданих йому злочином збитків на суму 500 доларів США.

Показами свідка ОСОБА_8, згідно яких він є сином потерпілого та знає обвинуваченого як друга батька. Неодноразово бачив ОСОБА_1 в гаражі. При цьому не був свідком фактичної передачі батьком обвинуваченому грошових коштів по розглядуваним судом розпискам та не був присутній ні при яких розмовах з цього приводу. Про все знає лише зі слів батька, а саме те, що гроші потерпілий передавав обвинуваченому частинами. Також їздив із батьком та обвинуваченим дивитися будинок по Доброхотова, який вони із батьком оцінювали як об'єкт за рахунок якого могло б бути погашення боргу обвинуваченого перед потерпілим. ОСОБА_1 розповідав йому ізщ батьком про вартість будинку та про його характеристики. Їздили дивитися будинок у травні 2011 року, та на той час обвинуваченому потерпілим, зі слів останнього, вже були позичені кошти на загальну суму 100 000 доларів США..

Показами свідка ОСОБА_9, згідно яких вона є дружиною потерпілого, який надавав ОСОБА_1 гроші у борг на розвиток бізнесу, що у обвинуваченого був розташований по вул. Доброхотова та у смт. Білозерка, яке, як згодом стало відомо, було в заставі. Була присутня при передачі потерпілим обвинуваченому у борг 16.08.2007 року 20 000 доларів США та згодом на суму 5 000 доларів США.. Обвинувачений згодом вказував про неможливість повернення боргових коштів посилаючись на матеріальні труднощі. Згодом отримані обвинуваченим у борг від потерпілого кошти були стягнуті з останнього за рішенням суду. Коли у перше потерпілий надавав кошти обвинуваченому у борг ніякої розмови про заставу потерпілим будь-якого майна не йшлося. Загальної суми позиченої потерпілим обвинуваченому грошей не знає, проте це близько 113 000 доларів США та 50 000 Євро. Вказані гроші надавались потерпілому обвинуваченим не під відсотки. При цьому коли обвинувачений барв у потерпілого в борг наступну суму, попередню розписку ліквідовували та писали розписку на нову суму. Чому потерпілий протягом розглядуваного судом часу продовжував надавати обвинуваченому кошти у борг не знає.

Показами свідка ОСОБА_10 згідно яких останній бачив як на території авто гаражного кооперативу «Сигнал» ще до 2010 року ОСОБА_6 передавав ОСОБА_1 у борг грошові кошти, суму яких в розмірі 15 000 доларів США він знає зі слів потерпілого та, що особисто бачив, а саме вказану сума була банкнотами по 100 доларів США. З приводу умов надання вказаних грошей у борг та умов їх повернення включаючи гарантії повернення грошей нічого не знає.

Показами свідка ОСОБА_11, згідно яких у листопаді 2008 року він бачив як потерпілий передав обвинуваченому на території гаражного кооперативу грошові кошти в розмірі 15 000, купюрами по 100. У 2010 році потерпілий скаржився йому, що обвинувачений не повертає позичені кошти. При цьому про позичені кошти потерпілому ОСОБА_1 писав розписки. Зазначив про те, що наскільки він знає зі слів потерпілого, гроші обвинуваченому позичались на принципах довіри.

Показами свідка захисту ОСОБА_12, згідно яких потерпілий у розглядуваний судом період надавав обвинуваченому кошти під відсотки. Знає про те. що обвинувачений брав у потерпілого 10 000 доларів США під 2% на місяць, а потім під 1%. З приводу виплати таких відсотків він нічого не знає. При цьому відсотки повинні були накопичуватися. Ніяких розмов про заставу під позичені гроші не було. При цьому вказаних розписок не читав. Після у 2010 році потерпілий скаржився йому, що обвинувачений не повертає позичені гроші.

Показами свідка ОСОБА_13 який суду підтвердив, що був присутній коли потерпілий 15.01.2010 року надавав обвинуваченому під розписку у борг 10 000 Євро та 5 000 доларів США. При цьому гроші перераховувались в його присутності. Чув, що були і попередні розписки, при цьому на які суми не знає. Проте у вказаній розписці фігурувала сума у 45 тисяч якою валютою не пам'ятає. За вказаною розпискою 2010 року обвинувачений пообіцяв потерпілому під заставу якесь майно.

Показами свідка ОСОБА_14 який бачив як потерпілий передавав обвинуваченому у 2010 році на території автогаражного кооперативу 10 000 доларів США та 5 000 Євро, після чого потерпілий віддавав обвинуваченому якісь розписки, однак про що в них йшлося не знає.

Показами свідка ОСОБА_15. Який який бачив як у листопаді 2006 року потерпілий передавав обвинуваченому гроші в сумі 5 000 доларів США. З приводу застави нічого не знає.

Розпискою від 15.січня 2010 року за якою обвинувачений підтвердив отримання у борг від ОСОБА_6 грошових коштів, зокрема на суму 45 000 Євро та 45 000 доларів США під заставу, як зазначено в розписці належної обвинуваченому будівлі, що по АДРЕСА_2., та якою зобов'язався повернути зазначені суми двома рівними частинами у строк до 01.07.2010 року. При цьому на зворотній стороні вказаної розписки зазначено обвинуваченим про те. що сума його боргу за вказаною розпискою станом на 01.10.2010 року зросла, а саме до 51 786 доларів США та до 47 754 Євро.

Позовною заявою поданою суду 24.09.2010 року, за якою потерпілий просив стягнути із обвинуваченого суму позики в розмірі 934 248,42 гривень. При цьому свої вимоги мотивував тим, що між потерпілим та обвинуваченим було укладено договір позики від 15.01.2010 року згідно якого останній позичив у потерпілого гроші в сумі 45 000 Євро та 45 000 доларів США, суму яких обвинувачений отримав згідно зазначеної розписки та зобов'язався повернути у строк до 01.07.2010 року. Окрім того протягом дії вказаного договору обвинувачений 01.10.2010 року ще додатково брав у потерпілого гроші у борг через що сума зросла до 51 786 доларів США та до 47 754 Євро. Вказана позика бралась на ведення сільського господарства, потужності якого розміщено у сел. Федорівка Білозерського району Херсонської області.

За рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 18.11.2010 року за результатами розгляду вищезазначеної позовної заяви позов ОСОБА_6 було задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого суму позики в розмірі 51 786 доларів США та 47 754 Євро.

Матеріалами цивільної справи № 2-5325/12 за вищевказаним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, а саме протоколом судового засідання від 18.11.2010 року, яким обвинувачений визнав загальну суму заборгованості за розпискою,

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 02.12.2011 року за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про зняття арешту із заставленого майна, за яким позов було задоволено, та знято арешт із господарського комплексу, що по вул. Ульянівське шосе, 1 у сел. Федорівка Білозерського району Херсонської області, що було предметом іпотеки в забезпечення заборгованості обвинуваченого перед банком.

Листом державного виконавця на адресу потерпілого від 05.06.2012 року, згідно якого потерпілого повідомлено про вартість оцінки майна ОСОБА_1, що у АДРЕСА_2.

Договором іпотеки від 25.10.2006 року та витягом з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна з яких вбачається, що за вказаним договором було заборонено відчуження нерухомого майна, а саме господарського комплексу, що по АДРЕСА_2.

Актом опису та арешту майна від 07.02.2012 року, згідно якого в рамках виконавчого провадження № 2-5329 було накладено арешт на згадане вище майно, що по вул. Доброхотова, у м. Херсоні.

Протоколом огляду кредитної справи щодо зобов'язань фінансового характеру ОСОБА_1 перед ХВ ПАТ «Кредо Банк».

Кредитним договором № 7/рж-О1 від 25.10.2006 року між ВАТ Кредобанк та ОСОБА_1 яким останній позичив у вказаної установи 250 000 гривень, в якому вказано про забезпечення зобов'язань обвинуваченого перед банком за цим договором саме майном, що по АДРЕСА_2.

Письмовою вимогою про усунення порушень за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед ПАТ «Кредобанк» за кредитним договором № 7/рж-О1 від 25.10.2006 року.

Інформаційним листом ВАТ «Кредобанк» від 08.09.2009 року адресованим ОСОБА_1, щодо невиконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором № 7/рж-О1 на загальну суму 42 409,13 гривень.

Вимогою про усунення порушень ОСОБА_1 умов кредитного договору № 7/рж-О1 від 25.10.2006 року перед ВАТ «Кредобанк» а саме щодо наявності заборгованості в сумі 36 350,82 грн..

Меморіальним ордером щодо отримання ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 250 000 гривень за кредитним договором № 7/рж-01 від 25.10.2006 року, укладеним обвинуваченим із ВАТ «Кредобанк».

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 25.02.2011 року за позовом ВАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7/рж-01 від 25.10.2006 року, яким позов задоволено у повному обсязі, та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредобанк» заборгованість в розмірі 228 185,93 гривень.

При цьому, оцінюючи усі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення умислу ОСОБА_1, на шахрайське заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_6 саме на суму 934 248 гривень, оскільки, як встановлено судом під умови вказані обвинуваченням та встановлені судом, а саме під заставу майнового комплексу, що по АДРЕСА_3 обвинувачений отримав від потерпілого саме 15.10.2010 року та саме грошові кошти в розмірі 10 000 Євро та 5 000 доларів США.

При цьому суд відноситься критично до показів обвинуваченого з приводу того, що 15.10.2010 коли, коли він писав останню розписку із вказівкою про заставу нерухомого майна, повін фактично грошових коштів від потерпілого не отримував, оскільки такі покази спростовуються дослідженими судом доказами в їх сукупності, та вважає таку позицію обвинуваченого намаганням уникнути передбаченої законом відповідальності.

Також суд критично відноситься до показів свідка захисту ОСОБА_12, з приводу того, що за розглядуваними судом обставинами потерпілим грошові кошти обвинуваченому фактично не надавались, а сума у розписці зазначалась із урахуванням відсотків.

Слід зазначити, що окрім позиції захисту, вищевикладені висновки суду окрім як підтверджуються дослідженими судом доказами, не спростовуються іншими дослідженими доказами по справі, зокрема показами самого потерпілого а також дослідженими судом матеріалами стосовна зайняття обвинуваченого підприємницькою діяльність повіз сільським господарством а також щодо намагання реалізації останнім певного нерухомого майна.

Таким чином дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 190 КК України, а саме як шахрайство, вчинене у великих розмірах .

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь суспільної небезпечності скоєного ним кримінального правопорушення, данні про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, у судовому засіданні визнав свої боргові зобов'язання перед потерпілим в рамках вказаного кримінального провадження.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд вважає за можливе віднести наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та часткове, на суму 500 доларів США, відшкодування завданих потерпілому злочином збитків.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, призначивши останньому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України, із звільненням від призначеного покарання із встановленням іспитового строку.

Цивільний позов потерпілого на суму 934 248 гривень, пред'явлений по справі, задоволенню не підлягає через те, що він частково виходить за межі визначеного судом доведеним обвинувачення, а та в іншій частині через те, що за розглядуваними судом борговими зобов'язаннями обвинуваченого перед потерпілими, на користь останнього судовим рішенням що набрало законної вили вже стягнуто заборгованість.

Цивільний позов потерпілого заявлений в судовому засіданні про стягнення з ОСОБА_1 на користь першого моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень, із урахуванням характеру та ступню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, що було визнано судом доведеним, а також тривалості таких правовідносин, суд вважає таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме на суму 15 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 127-130, 349, 368, 370, 373 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання, із встановленням іспитового строку на три роки.

Покласти на ОСОБА_1 п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України наступні зобов'язання: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний 29.05.2013 року відносно ОСОБА_1 на стадії досудового слідства до набрання вироком законної сили - вважати продовженим.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення із обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди, - залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення із обвинуваченого на його користь моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Речові докази по справі, а саме документи кредитної справи за кредитним договором № 7/рж-О1 від 25.10.2006 року, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд міста Херсона шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк і в такому ж порядку, з моменту вручення йому копії вказаного вироку.

Головуючий: Л.А. Скрипнік

Судді: Г.А. Радченко

Я.А. Мусулевський

Суддя: