Справа № 22ц-11619/2006 Головуючий у суді 1 інстанції -
Категорія 19(1) Шум Л.І.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада 23 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого- МИХАЙЛІВ Л.В.,
суддів - КАРНАУХ В.В. МИТРОФАНОВОЇ Л.В.,
при секретарі - ЧУБІНІЙ А.В. за участю: позивачки- ОСОБА_1, представника позивачки- ОСОБА_2 представника відповідача ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» -Артеменко СМ.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2004 року ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ВАТ
«КЗРК», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування шкоди.
На протязі судового засідання позивачка уточнювала свої позовні вимоги і на день постановления рішення просила стягнути з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячних платежах сумі 4620, 02 грн., компенсаційні виплати в сумі 2801,80 грн., одноразову допомогу в сумі 2803,28 грн., стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі недоплату по страховим виплатам в сумі 9865,99 грн., компенсаційні виплатив сумі 1835 , 56 грн., стягувати щомісячно з 01.09.2005 року страхові виплати в розмірі 377, 50 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2005 року позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «КЗРК» заборгованість по щомісячних платежах в сумі 4620, 27 грн., компенсаційні виплати в сумі 2801, 91 грн., недоплату по одноразовій допомозі - в сумі 2803, 28 грн., стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі -заборгованість по страховим платежам- 9427, 56 грн., компенсаційні виплати в сумі 1726, 67 грн., стягувати щомісячно з 01.09,2005 року страхові виплати в розмірі 363,45 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні, позовних вимог в частині стягнення сум відшкодування шкоди та компенсації з ВАТ «КЗРК», оскільки суд не дослідив питання фактичного підвищення тарифних ставок і окладів за період з 01.07.1994р. по 01.05.2000 р., при розгляді справи необхідно було керуватися галузевими угодами 1995- 2000 р. у відповідності до вимог ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Позивачці були вчасно призначені платежі в рахунок відшкодування шкоди здоров'ю і регулярно виплачувались, однак суд не врахував ці обставини ; висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів 2.5 з 1.01.1996 року, 1,25 з 01.06.1997 року, необгрунтовані; суд не взяв до уваги що при застосуванні вказаних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці; судом не дана належна оцінка економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів на підприємстві. Необгрунтовано стягнуто компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки вони не є елементами заробітної платні.
Суд безпідставно стягнув доплату по одноразовій допомозі і не врахував, що додатковий коефіцієнт 1,216 по професії був прийнятий з 01.05.1995р., а одноразова допомога позивачці була нарахована наказом НОМЕР_1
Суд безпідставно стягнув суму заборгованості за весь період, не врахував строк позовної давності,
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування для участі у справі в якості відповідача, натомість ,у відповідача- Фонда - у справі існує інтерес як 3-ї особи; висновки суду про необхідність застосування коефіцієнтів 2,5 з 1.01.1996 року, 1.25 з 01,06.1997 року необгрунтовані; суд не взяв до уваги, що при застосуванні вказаного коефіцієнту підвищення тарифних ставок ( посадових окладів) на підприємстві ВАТ "КЗРК" відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці; безпідставно стягнув суму компенсації, оскільки відсутня вина Фонду у несвоєчасному нарахуванні або виплаті страхових сум.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка працювала з 1954р. на ш. «Жовтнева», яка є структурним підрозділом ВАТ «КЗРК» грохотовщиком в шкідливих умовах праці, в результаті було заподіяно шкоду її здоров'ю.
При огляді МСЕК в 23.12.1994р. позивачці було встановлено професійне захворювання та 25 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, при повторному огляді висновком МСЕК від 15.10.1996 року їй було встановлено 55 % втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюванням безстроково.
Наказом НОМЕР_2 позивачці призначено щомісячно виплачувати а рахунок відшкодування шкоди по 35 грн. 10 коп. з 14.10.1996року безстроково з розрахунку середньої заробітної плати по професії- 63 грн, 83 коп., а також постановлено виплатити одноразову допомогу в сумі 1914 грн. 90 коп.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року " Про збільшення частини тарифів і заробітної платні працівників виробничих галузей народного господарства»,при визначені середнього заробітку для призначення виплат відшкодування втраченого заробітку, оскільки відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( далі "Правил відшкодування збитку..."), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останніх повних календарних місяця роботи, які передували професійному захворюванню, який підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
Доводи ВАТ "КЗРК" і Фонду соціального страхування про незаконність застосування з 1.07.1994 року коефіцієнта 2, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 1\6 від 26.01.1996 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
З цих же підстав судом першої інстанції правильно зроблений висновок про необхідність застосування коефіцієнта 1,25 для перерахунку сум відшкодування шкоди з 01 червня 1997 року, оскільки тарифні ставки і оклади на підприємстві були збільшені в 1,25 рази згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року, а розмір відшкодування збитку потерпілим відповідачем не переглядався.
Доводи відповідача ВАТ "КЗРК" і Фонду соціального страхування про необхідності застосування з 01 січня 1996 року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної платні, що становить 1,25, безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", розмір відшкодування збитку перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві. ВАТ «КЗРК» не представив суду доказів зміни структури заробітної плати, а з 1.01.1996 року - в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади) на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій відповідача від 26.01.1996 року № 1\6 і з 01.06.1997 року в 1,25 рази на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 3/91/06 від 21 травня 1997 року без будь-яких змін в структурі заробітної плати.
Доводи ВАТ «КЗРК» та Фонду соціального страхування про те, що суми відшкодування втраченого заробітку не підлягають компенсації безпідставні, оскільки п. 43 «Правил відшкодування шкоди» в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 року № 1100, статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», «Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.1997 року № 142 і 23.04.1999 року № 692, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, від 09.08.2001 року № 958 і від 31.03.2003 року № 430 передбачена компенсація сум відшкодування шкоди у разі несвоєчасної виплати цих сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача компенсацію втрати частини щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку у розмірі 2801.91грн.
Посилання відповідача ВАТ "КЗРК" на норми Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об"єднаннями і ЦК профспілок металургів і гірників не можуть бути взяті до уваги, так як Галузеві угоди встановлюють додаткові мінімальні гарантії понад встановлених діючим законодавством України. Діючи нормативні акті, які забезпечують гарантії, більш ніж передбачені Угодами, мають пріоритет перед відповідними положеннями Угод.
Доводи Фонду соціального страхування про те, що суд безпідставно притягнув їх як відповідача, оскільки у Фонду соціального страхування існує інтерес як у 3-ої особи, і що судом не дана належна правова оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Суд обгрунтовано стягнув суму заборгованості по щомісячним виплатам з відповідача- Фонда за період з 01.04.2001р. по 01.09.2005 року, посилаючись на вступ в силу з 01.04.2001 року Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності". ,
Доводи відповідача ВАТ « КЗРК» про неправильне застосування судом строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд керувався ст. 78 ЦК України і обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачці стало відомо про порушення її права в 2003 року і, оскільки відповідач не повідомив її належним чином про підвищення тарифних ставок та посадових окладів, обґрунтовано прийшов до висновку , що трирічний строк позовної давності порушено з поважних причин, узв*язкуз чим поновив позивачці строк позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційні скарги підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст, 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25 листопада 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.