Судове рішення #3600843
Справа № 2 - а - 319/ 2008 року

Справа № 2 -  а -  319/ 2008 року

  

  П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

      17 вересня 2008 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

                        головуючої судді                                Зайончковської І.А.

                        при секретарі                                      Діхтяренко І.Г,                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, управління ПФУ в Смілянському районі, управління ПФУ в м. Сміла про на бездіяльність управління Пенсійного фонду, про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”,

 

                                                               в с т а н о в и в :

      Згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого 16 серпня 2004 року, ОСОБА_1 має статус „дитина війни”.

      Згідно посвідчення НОМЕР_2 від 6 вересня 1999 року ОСОБА_2 має статус „дитина війни”.

      Згідно посвідчення НОМЕР_3 від 26 лютого 1996 року ОСОБА_3 має статус „дитина війни”.

      Згідно посвідчення НОМЕР_4 від 9 лютого 1983 року ОСОБА_4 має статус „дитина війни”.

      Згідно посвідчення НОМЕР_5 від 15 січня 2004 року ОСОБА_5 має статус „дитина війни”.

      Згідно посвідчення НОМЕР_6 від 14 червня 2000 року ОСОБА_6. має статус „дитина війни”.

      Згідно посвідчення НОМЕР_7 від 16 жовтня 2002 року ОСОБА_7. має статус „дитина війни”.

      Згідно посвідчення НОМЕР_8 від 26 травня 2000 року ОСОБА_8 має статус „дитина війни”.

       В зв”язку з цим у 2008 році всім вказаним особам виплачувалась доплата до пенсії за віком в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, що в грошовому виразі становить 47 грн. з січня по квітень, 48,1 грн. -  з квітня по липень, 48,2 грн. -  з липня по вересень.

      Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в позові та додаткових вимогах, оскільки вони не були присутні в судових засіданнях, просять визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині не проведення нарахування та виплати їм щомісячної надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, згідно якої дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, а також стягнути на їх користь в межах позовної давності, поновивши їм строк на звернення до суду, оскільки його було пропущено з поважних причин, за період з 2006року по липень 2008 року невиплачені кошти в сумі по 3733,80 грн. кожному. На підтримку своїх позовних вимог позивачі посилались також на те, що про порушення своїх прав дізналися лише у 2008 році із засобів масової інформації.

      Позивачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_4, в позові, оскільки вони також не були присутні в судових засіданнях, просили визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині не проведення нарахування та виплати їм щомісячної надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, згідно якої дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, а також стягнути на їх користь невиплачені кошти за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі по 702 грн.82 коп. кожному, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими призупинено дію  вказаної статті ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” на відповідний рік.

      Представники відповідачів позов не визнали повністю, посилаючись  на те, що розмір виплат згідно вказаного закону здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету і в межах фінансування, обсяги якого визначаються лише ЗУ „Про Державний бюджет України”; будь-які нарахування місцевими управліннями ПФУ можуть проводитися лише після отримання з Державного Казначейства України відповідних коштів на реалізацію державних соціальних програм, а тому вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень є безпідставними, оскільки не було підстав для проведення нарахувань та виплат. Норми закону втрачають чинність лише з дня ухвалення рішення Конституційним судом, яке до того ж зворотної сили не має, а також всі позивачі звертались до відповідачів з приводу визначення свого статусу, в зв'язку з чим їм було відомо про наявність закону та відповідних пільг, що не дає їм підстав вимагати поновлення строків на звернення до суду. Крім того поняття мінімальної пенсії за віком стосується лише ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

      Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

      Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсія підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законами України „Про Державний бюджет України на відповідний рік” у 2006-2007 роках дія вказаної статті була призупинена, а ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік” були внесені зміни в дану статтю відповідного ЗУ та встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка згідно ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       Відповідно до ст. ст. 22, 48 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а також кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. Крім того, ст. 3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Оскільки право позивачів на отримання пенсії у підвищеному розмірі було передбачено діючим законодавством, виходячи з норм Конституції України, ЗУ „Про Державний бюджет України” не може позбавляти їх права, визначеного іншим Законом України. З тих же підстав рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнано неконституційними ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 та на 2008 рік”, оскільки вони повинні регулювати правовідносини лише у бюджетній сфері і являтися основним фінансовим документом держави, а тому законами про Держбюджет не можуть бути внесені зміни до інших законів, зупинена чи скасована їх дія, так як Конституція України не надає йому вищої юридичної сили стосовно інших законів.

      Оскільки нормативні акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, то виплата позивачам надбавки до пенсії повинна була проводитися, починаючи з 9 липня 2007 року.

      Разом з тим ст. 99 КАС України, який введений в дію з 1 вересня 2005 року, передбачає річний строк на звернення до суду за захистом прав, що вираховується з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про їх порушення. Позивачі не мала ніяких перешкод для ознайомлення з нормами Закону України, що передбачав для них пільги, та звернення до суду, якщо вважали, що її права порушені, так як Закон був загальнодержавним, опублікованим у засобах масової інформації, доступним для ознайомлення, не вимагав спеціальних правових знань. Крім того, всі позивачі після введення його в дію з 1 січня 2006 року оформляли свій статус у відповідних управліннях ПФУ. В зв'язку з цим задоволенню підлягають лише вимоги в межах стягнень за 1 рік, з врахуванням часу звернення кожного з позивачів до суду у серпні 2008 року, виплачених їм у 2008 році коштів в сумі 381,70 грн. та вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 про проведення стягнень тільки за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

       При визначенні розміру вимог, що підлягають задоволенню, суд враховує також, що мінімальна пенсія за віком визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який визначається ЗУ „Про Державний бюджет України на відповідний рік”. Так, вказаний прожитковий мінімум становив: з 1 квітня 2007 року - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн., з 1 січня 2008 року - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 повинні бути задоволені у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% від вказаних сум за період з 1 серпня 2007 року по 1 вересня 2008 року(((406х2)+(411х3)+(470х3)+(481х3)+482))х30%=1614).

     З врахуванням виплачених коштів у січні-серпні 2008 року в сумі 381,70 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 1232,30грн. (1614-((47х3)+(48,1х3)+(48,2х2)) =1232,30), щодо кожного з позивачів.

     Аналогічним чином повинен бути проведений і розрахунок позовних вимог позивачів ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 за період з 1 серпня по 31 грудня 2007 року(((406х2)+(411х3))х30%=613,50).

      Суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідачів на те, що термін мінімальна пенсія за віком стосується лише ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки з їх же пояснень вбачається, що з січня 2008 року ними проводяться виплати надбавки в розмірі 10% саме прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

      Не оспорюючи посилання представників відповідачів на те, що ст.7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” передбачає фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, лише за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому при відсутності такого фінансування управління на місцях не могли проводити ні нарахування, ні виплати, суд вважає, що відсутність самостійних коштів у відповідача для проведення виплат та недосконалість законодавства, де є суперечливість норм одного Закону іншому, не може бути підставою невиконання зобов'язань держави перед особою, щодо якої передбачені відповідними Законами України пільги чи соціальні виплати.

       Також суд не враховує посилання представника управління ПФУ в м. Сміла на виплату надбавки відповідно з 01.01.2007 р. в розмірі 19 грн., з 01.04.2007 р. - 20,30 грн., з 01.10.2007 р. - 20,55 грн., оскільки вона стосувалась лише окремої категорії пенсіонерів, що являлись учасниками війни, та здійснювалась відповідно до іншого закону.

       Вимоги про відшкодування судового збору позивачами на заявлені.

       На підставі ст. ст. 6,7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 161, 163 КАС України, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд, -

 

                                                           п о с т а н о в и в :

      Позови задоволити частково.

      Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі в частині невиплати у другому півріччі 2007 року ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_7 ОСОБА_4 надбавки до пенсії як дитині війни.

       Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Смілянському районі та управління Пенсійного фонду України у м. Сміла в частині невиплати у другому півріччі 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 надбавки до пенсії як дитині війни, та неправомірними дії в частині часткової виплати вказаним позивачам у 2008 році надбавки до пенсії як дитині війни.

      Стягнути з управління ПФУ у Смілянському районі на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 невиплачену щомісячну надбавку до пенсії дитині війни за період з 1 серпня по 31 грудня 2007 року в сумі 613,50 грн. кожному.

       Стягнути з управління ПФУ у Смілянському районі на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 невиплачену щомісячну надбавку до пенсії дитині війни за період з 1 серпня 2007 року по 1 вересня 2008 року в сумі по 1232,30 грн. кожному.

        Стягнути з управління ПФУ у м. Сміла на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 невиплачену щомісячну надбавку до пенсії дитині війни за період з 1 серпня 2007 року по 1 вересня 2008 року в сумі по 1232,30 грн. кожному.

       Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про її оскарження.

      Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

 

Головуюча :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація