Справа № 22ц- 1965                             Головуючий у 1 інст. - Коверзнев В.О.

Доповідач - Хромець Н.С. УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 грудня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Хромець Н.С.

Суддів - Острянського В.І., Шевченка В.М.

При секретарі - Мехед Т.О.

З участю  сторін, їх представників,  представника третьої особи ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину майна,

встановив:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2006 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, житлового будинку, гаражів, двох садиб у садівничих товариствах та автомобіля ВАЗ 21013 з тих підстав, що майно набуте в період з 1996 по 2002 рік, а Кодекс про шлюб та сім'ю України не визнавав права спільної сумісної власності на майно, придбане чоловіком та жінкою, які не перебували у шлюбі.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги. Апелянт вважає, що рішення суду належить до скасування у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Позивачка посилається на доведеність того, що сторони по справі з 30 серпня 1995 р. по 11 травня 2005 р. проживали однією сім'єю, а тому суду належало застосувати до правовідносин, які виникли під час дії КПшС України і продовжувались після набрання чинності Сімейним кодексом України, ст. 74 СК України. Крім того, апелянт зазначає, що позовні вимоги обґрунтовувались також посиланням на ст.ст. 355, 368, 372, 392 ЦК України, але суд першої інстанції не врахував цих вимог закону.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

По справі встановлено, що спірне майно, на 1/2 частину якого претендує позивачка, придбане на ім'я відповідача в період з 1999 р. по 2003 р. Судом першої інстанції правильно застосовано матеріальний закон і обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки норми ст. 74 СК України до правовідносин між сторонами по даній справі застосовані бути не можуть. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності одночасно з Цивільним Кодексом України, тобто з 1 січня 2004. Сімейний Кодекс України не має зворотної сили і не може поширюватись на відносини, які виникли до цього моменту. Посилання апелянта на те, що особисті відносини між сторонами продовжувались до 11 травня 2005 р. не можуть бути підставою для визнання спірного майна спільною сумісною власністю, оскільки придбання цього майна і, відповідно набуття права власності, яке на спірне майно підлягає реєстрації, мало місце до набрання чинності Сімейним Кодексом України.

Доводи апелянта щодо необхідності застосування судом норм Цивільного Кодексу України, зокрема ст.ст. 355, 368, 372 та 392, також безпідставні. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, а також до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Право власності відповідача на спірне майно виникло до набрання чинності ЦК України, а тому при вирішення вимог про право власності інших осіб на це майно ЦК України застосовуватись не може. Правовідносини щодо права власності на майно, придбане до 1 січня 2004 p., між чоловіком і жінкою які спільно проживали, але не перебували в шлюбі, регулюються ЦК України 1963 р. та Законом України „Про власність".

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний

суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.