Єдиний унікальний номер 252/9460/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3042/2014
Єдиний унікальний номер 252/9460/13ц
Номер провадження 22ц/775/3042/14
Категорія: 51
Головуючий у 1-ій інстанції:Федько Г.М.
Суддя доповідач: Груіцька Л.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Лоленко А.В.,
суддів: Ларіної Н.О., Груіцької Л.О.,
при секретарі Папоян К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 12 лютого 2014 року за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Горлівський міський центр зайнятості, про визнання трудового договору продовженим, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та уточнивши свої позовні вимоги просив трудовий договір від 29 вересня 2009 року №05070901253, укладеним між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, розірваний 31 травня 2012 року рахувати продовженим до 6 серпня 2013 року, стягнути з відповідача на його користь суму загальної заборгованості з заробітної плати у розмірі 51 407,80 грн.; компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 3603,35 грн.; та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м.Горлівки від 12 лютого 2014 року повністю відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_3.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
Просив рішення скасувати та прийняти нове. Вважає, що рішення є несправедливим, незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом не взяті до уваги наступні обставини:
1.Те, що офіційна діяльність роботодавця обмежена строком дії ліцензії, яку надала Горлівська міська рада, а тому трудовий договір №05070901253 від 29.09.2009 року ,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є обмежений строком, тобто був строковим договором.
2. Судом не надано критичну оцінку доводів відповідача з питань оформлення подорожних листів.
3. Не враховано судом те, що заробітна плата водія автобусу залежить від здійснення плану пасажирських перевозок, а не часу перебування на маршруті.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
23 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено трудовий договір, який було зареєстровано у Горлівському міському центрі зайнятості під №05070901253.Умовами договору передбачено, що працівник - водій зобов'язався виконувати пасажирські перевезення у м. Горлівці, а ФОП ОСОБА_4 оплачувати працю працівника, забезпечувати безпечні умови праці.
Відповідно до п.1 договір є безстроковим, таким що укладається на невизначений строк. /а.с.6/.
31 травня 2012 року на підставі п.1.ст.36 КЗпП трудовий договір припинено за угодою сторін, та знято з реєстрації у Горлівському міському центрі зайнятості.
Новий трудовий договір між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 не укладався.
Відмовляючи повністю у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 суд виходив з тих підстав, що позивачем не надано достатніх доказів, для встановлення факту наявності трудових відносин між сторонами, також позивачем не обрано належного способу захисту своїх прав, оскільки він не просив встановити факт трудових відносин з відповідачем, а долучені до позову подорожні листи не містять необхідних реквізитів. Оскільки підстав для виплати позивачу заробітної плати, а саме наявності трудових відносин між сторонами не встановлено, то позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Вислухавши суддю-доповідача,представника позивача,відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст..21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути:
-безстроковим, що укладається на невизначений строк;
-на визначений строк;
-таким, що укладається на час виконання певної работи;
Відповідно до ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є у тому числі: угода сторін;
Відповідно до п.8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 року за № 554/5745, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії безстроково, в трудовому договору фізична особа робить запис про причини його припинення з посиланням на відповідні ст.. Кодексов законів про працю України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості.
Згідно п. 17 Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 року за № 554/5745, розірвання трудового договору повинно бути підтверджене підписами сторін трудових відносин.
Відповідно до п. 9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 року за № 554/5745, після звернення сторін трудових відносин до центру зайнятості та повідомлення ними про закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково, відповідальна посадова особа центру зайнятості протягом трьох днів зобов'язана зняти трудовий договір з реєстрації. Про це робиться відмітка в книзі реєстрації трудових договорів.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Апеляційним судом встановлено, що 29 вересня 2009 року між фізичною особою ОСОБА_4 та робітником ОСОБА_3 було укладено трудовій договір на невизначений строк, про що свідчить п. 1 вказаного договору. Працівник зобов'язався виконувати роботу водія автотранспортних засобів з оплатою у 1000 грн. на місяць.
Відповідно до п. 17 вказаного Трудового договору, останній розірвано 31 травня 2012 року за домовленості сторін за ч.1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до п. 18 Договору, договір від 29.09.2009 року знято з реєстрації 31.05.2012 року й сторони відповідно до п. 20 Договору ознайомлені з порядком реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору, унесення відповідних записів до трудової книжки Працівника та її зберігання. Новий договір між сторонами не укладався. Позивач не надав суду належних доказів про існування трудових відносин за спірний період між сторонами.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що трудовий договір між позивачем та відповідачем є безстроковим, укладеним на невизначений строк та був розірваний за домовленістю сторін й знятий з реєстрації, тому у позові про визнання трудового договору продовженим відмовив.
Проаналізувавши надані позивачем докази,а саме: подорожні листи та заяву/ а.с.13-44,95-96/ вказавши на те, що новий договір між сторонами не укладався, позивач не надав суду належних доказів про існування трудових відносин за спірний період між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.
При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процессуального права та правильно застосовані норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги необгрутовані і не спростовують висновків суду.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 12 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: