Справа № 22ц-1761/2006 р. Головуючий у 1-й інстанції -Бечка Є.М.

Категорія - цивільна                           Доповідач - Шевченко В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року   Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - Хромець Н.С.

суддів - Шевченка В.М., Острянського В.І.

при секретарі - Мехед Т.О.

з участю - представника Управління освіти Чернігівської

міської ради - Остронос LB., представника Чернігівської середньої загальноосвітньої школи №9 ім. М.М.Коцюбинського -Койдан М.І. та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління освіти Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Управління освіти Чернігівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

встановив:

В апеляційній скарзі Управління освіти Чернігівської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції від 13 жовтня 2006 року в частині стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 44 грн. 56 коп. та моральної шкоди в розмірі 1500 грн.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2006 рожу було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на її користь 44 грн.56 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 22 грн. 28 коп. з кожного у відшкодування матеріальної шкоди; стягнуто з Управління освіти на користь малолітньої ОСОБА_2 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 750грн.  з кожного у відшкодування моральної шкоди, а також стягнуто з відповідачів судові витрати на користь держави.

В своїй апеляційній скарзі Управління освіти зазначає, що в даному випадку -є порушення правил внутрішнього розпорядку загальноосвітнього навчального закладу учнем ОСОБА_6, що призвело до нанесення ушкоджень ОСОБА_2. Також, на думку апелянта, має місце неналежне виховання батьками свого вина ОСОБА_6, який завдав ушкоджень дочці позивачки, про що свідчить наявна в матеріалах справи характеристика ОСОБА_6 Крім того, Управління освіти вказує, що адміністрація школи №9 м. Чернігова провела необхідне розслідування факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, про що свідчить акт перевірки від 14.12.2005 року, та встановила винну особу - ОСОБА_6. Також, апелянт посилається на 'те, що згідно довідок ОСОБА_2 І до нанесення їй ушкоджень ОСОБА_6 мала хронічні захворювання та лікувалась у лікарні.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 грудня 2005 року в приміщенні середньої загальноосвітньої школи №9 м. Чернігова близько 15 год.30 хв. учень ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження на перерві вдарив свою однокласницю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ногою в живіт, чим завдав їй легких тілесних ушкоджень. Зазначені обставини підтверджується актами судово-медичного дослідження ІНФОРМАЦІЯ_3, які знаходяться у відмовному матеріалі №12443 ЧMB УМВС України в Чернігівській області.

Відповідно до ст.ст..22, 23, 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно із положеннями ч.4 ст. 1178 ЦК України, якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов"язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікуни, такі заклади та особа зобов"язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку з посиланням на норми закону, про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 в зв"язку з доведеністю вини відповідачів та обгрунтовано стягнув з Управління освіти та з обох батьків малолітнього ОСОБА_6 в рівних частинах завдану малолітній ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду, тому що шкоду останній завдано як з вини батьків малолітньої та І з вини навчального закладу, який не здійснював належного догляду за учнями під час перерви між заняттями.

Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку є порушення правил внутрішнього розпорядку загальноосвітнього закладу ОСОБА_6, що є результатом неналежного виховання батьками свого сина, не можуть бути підставою для встановлення відсутності вини Управління освіти Чернігівської міської   ради,   оскільки   відповідно   до   п.46   та   п.59   Положення   про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №964 від 14 червня 2000 р. педагогічні працівники загальноосвітнього навчального закладу зобов"язані сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров я, а директор такого закладу забезпечує права учнів на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Крім того, із оглянутих в засіданні апеляційного суду Правил про внутрішній трудовий розпорядок роботи колективу вчителів, учнів навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу Чернігівської середньої школи №9, затвердженого 07 листопада 2003 року наказом №214, в школі повинно здійснюватись чергування вчителів з метою підтримання в школі, в навчальних кабінетах належного порядку і дисципліни учнів..., а також збереження життя і здоров"я учнів під час . перерви.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив наявність також вини і Управління освіти в заподіянні малолітній ОСОБА_2 тілесних ушкоджень і стягнув з Управління освіти 44 грн. 56 коп. матеріальної шкоди.

Також, апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди, яка стягнута з відповідачів на користь малолітньої ОСОБА_2, що відповідає фізичним та моральним стражданням, яких зазнала ОСОБА_2 в результаті нанесення їй ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Викладене свідчить, що рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають законних підстав для його зміни чи скасування, оскільки не доведено відсутності вини навчального закладу в заподіянні шкоди малолітній ОСОБА_2

Керуючись   ст.   ст.   303,   307,   308,   313,   314-315,   317   ЦПК  України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційну   скаргу   Управління   освіти  Чернігівської   міської  ради  -

відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України впродовж двох місяців з дня набуття нею законної сили.