Справа 22ц- 1699                                        Головуючий по 1 інстанції - Довжук Т.С.

Категорія -32                                              Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21   грудня   2006   року      колегія   суддів      судової   палати   в   цивільних   справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого                            Лисенка П.П.

суддів                              Данилової О.О., Кутової Т.З.

при секретарі                 Негрун І.О.

за участю відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 розглянувши  у   відкритому  судовому засіданні   в   м.   Миколаєві   цивільну   справу  за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 3 жовтня 2002 року за позовом

виконавчого комітету Миколаївської міської ради

до ОСОБА_3

про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2002 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що відповідач проживав у спірній однокімнатній квартирі до листопада 1998 року, коли шлюб між ними було розірвано. Після цього він забрав свої речі та вибув у невідомому напрямку. За такого вона вважала, що ОСОБА_3 втратив право користування квартирою, бо не проживає без поважних причин більш ніж шість місяців.

Рішенням Корабельного районного суду М.Миколаєва від 3 жовтня 2002 року позов задоволено. ОСОБА_3 визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

У липні 2006 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на судове рішення, просив його скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на безпідставність висновків суду щодо його непроживання у квартирі та порушення його прав розглядом справи у його відсутності.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що ОСОБА_4 у травні 2006 року померла. До участі у справі залучено правонаступника позивача - виконавчий комітет Миколаївської міської ради.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 172 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи, суд мав право розглянути справу за відсутністю відповідача, якщо той повідомлений у встановленому порядку про час і місце судового засідання, а в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

З матеріалів справи вбачається, що у судові засідання 3 жовтня 2002 року відповідач не з'явився, і справа була розглянута лише на підставі пояснень позивачки та наданих доказів про період відсутності ОСОБА_3 у спірній квартирі.

Але, в матеріалах справи відсутні докази щодо дотримання порядку вручення судових повісток про виклик до суду, який було передбачено ст.ст.94,96 ЦПК України 1963 року. На зворотній частині розписки до судового виклику відповідача / а.с. 10/ є

відмітка   домоуправління /ЖКО-22/ про те, що повістку вручити неможливо, але з яких причин - невідомо.

У судовому засідання ОСОБА_4 пояснювала, що ОСОБА_1 часто знаходився у відрядженнях / а.с. 15/, але суд не здійснив спроб вручити судову повістку відповідачу через адміністрації за місцем роботи.

Розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_1 позбавив суд можливості встановити дійсні причини відсутності ОСОБА_3 за місцем постійного проживання, що за диспозицією ст.71 ЖК України є суттєвою обставиною для вирішення питання про визнання особи такою, що втратила права на проживання.

Не встановивши ці обставини, суд передчасно застосував наслідки, передбачені цією нормою.

Розгляд справи за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених у встановленому порядку про час і місце судового засідання, та невірне застосування норм матеріального права, є безумовною підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 311,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 жовтня 2002 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.