Справа 22а - 764 Головуючий першої інстанції: Жосан В.М.
Категорія: 39 Суддя-доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 грудня 2006 року судова колегія судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О.О.,
Кутової Т.З.,
при секретарі судового засідання: Варміш О.С.,
за участю: представника військової частини ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за
апеляційною скаргою військової частини А 4465
на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 року, ухвалену за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А 4465 про стягнення грошової надбавки за безперервну військову службу та компенсації за порушення строків її виплати,
встановила;
В липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до військової частини А 4465 про стягнення грошової надбавки за безстрокову службу в Збройних Силах України та компенсації за порушення строків її виплати.
Позивач вказував, що в даний час проходить військову службу у військовій частині А 4465. На його думку, надбавка за безперервну службу, встановлена Указом Президента України від 5 травня 2003 p., нараховувалась та виплачувалась, починаючи з травня 2003 р. по лютий 2005 року, не в повному обсязі, що стало причиною і недооплати матеріальної допомоги на оздоровлення.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив визнати такі дії частини неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок надбавки за безстрокову службу, матеріальної допомоги на оздоровлення а також нарахувати компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку із порушенням строків його виплати.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі військова частина А 4465 вказує на те, що висновки суду в частині задоволення вимог про перерахунок заборгованості по грошовому забезпеченню не відповідають положенням нормативно-правових актів, які регулюють виплату спірної надбавки за безперервну службу, і просить постанову суду в цій частині скасувати, ухвалити нову про відмову у таких вимогах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 5 травня 2003 р. з наступними змінами (далі - Указ).
В той же час такий висновок суду ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права, регулюючих спірні правовідносини.
За такого в силу п. 4 ст. 202 КАС України постанову суду необхідно скасувати та ухвалити нову постанову.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходить дійсну військову службу у військовій частині А 4465. Стаж військової служби позивача станом на 1 серпня 2005 року складав 20 років.
Починаючи з травня 2003 p., позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну службу, встановлена Указом, в різних розмірах (довідка про грошове забезпечення від 15 березня 2006 р. на а.с. 6).
Відповідно до Указу, Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - 50 %, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.
В межах наданої Указом компетенції, Міністром оборони України видавались розпорядження за № 146/20/2095 від 26 травня 2003 p., № 146/1/11/463 від 13 листопада 2003 p., № 146/1/11/641 від 26 липня 2004 p., № 220/2098 від 7 жовтня 2004 р. про встановлення конкретних розмірів спірної надбавки військовослужбовцям в залежності від стажу військової служби та виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, встановленого Державним бюджетом для Збройних Сил України.
З аналізу зазначених розпоряджень та довідки про виплату позивачеві спірної надбавки (а.с. 6) слідує, що надбавка за безперервну службу нараховувалась відповідачем в розмірах, встановлених Міністром оборони України відповідно до положень Указу. Таким чином, дії військової частини з приводу виплати спірної надбавки були правомірними, тому підстав для нарахування надбавки, виходячи з граничних її розмірів, встановлених Указом, немає, а твердження ОСОБА_2 про наявність заборгованості є помилковими.
Виходячи з наведеного, колегія вважає, що позов ОСОБА_2 про перерахунок грошового забезпечення в частині нарахування надбавки за безперервну службу, матеріальної допомоги на оздоровлення і компенсації за втрату частини цього забезпечення у зв'язку із порушенням строків виплати необгрунтований і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 195,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу військової частини А 4465 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2006 року скасувати та ухвалити нову постанову.
В позові ОСОБА_2 до військової частини А 4465 про перерахунок грошового забезпечення в частині надбавки за безперервну службу, матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації втрати його частини у зв'язку з порушенням строків виплати відмовити.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.