Справа № 22ц-2220                                    Головуючий першої інстанції: Щербина С.В.

Категорія: 29                                                Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

19  грудня  2006 року                      колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                        Цвєтковій Ю.В.,

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою           ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2006 р. за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про зміну договору найму жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

встановила:

У червні 2005 р.ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про зміну договору найму жилого приміщення.

Позивачі вказували, що у 1990 р. ОСОБА_1 на сім'ю з 5 осіб було надано квартиру АДРЕСА_1, яка складається з чотирьох ізольованих кімнат загальною житловою площею 52,8.

На даний час в квартирі зареєстровані позивачі, відповідачі та неповнолітній син позивачки та онук позивача ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, 9 грудня 2003 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, після чого позивачі та неповнолітній ОСОБА_7, проживають однією сім'ю, а з відповідачкою виникають конфлікти з приводу користування квартирою, оплати комунальних послуг, позивачі просили змінити договір найму спірної квартири, надавши їм в користування дві жилі кімнати площею по 12,9 кв. м кожна, а відповідачам -кімнати площею 9,4 й 17,6 кв. м.

У січні 2006 р. ОСОБА_3 пред'явила до ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням в зазначеній квартирі, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він з 2000 р. в ній не проживає без поважних причин.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2006 р. позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено змінити договір жилого найму квартири АДРЕСА_1, надавши у користування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 дві жилі кімнати площею по 12,9 кв. м кожна з відкриттям окремого особового рахунку на ім'я ОСОБА_2 Відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6. постановлено надати в користування жилі кімнати площею 17,6 кв. м та 9,4 кв. м з

відкриттям окремого особового рахунку на ім'я ОСОБА_3, Кухня, ванна кімната, вбиральня та коридор залишені у загальному користуванні.

На ЖКП "Заводський - 1" покладено обов'язок по відкриттю окремих особових рахунків на спірну квартиру.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилається на те, що на її думку ОСОБА_1 втратив право користування спірною квартирою і просить рішення суду змінити, задовольнити зустрічний позов та змінити договір найму жилого приміщення, надавши у користування ОСОБА_2 кімнату площею 17,6 кв. м.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, її представника, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано постійне місце проживання позивачів, відповідачів та неповнолітнього сина ОСОБА_2 - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спірна квартира складається з чотирьох ізольованих кімнат площею: 2 кімнати по 12,9 кв. м; 17,6 кв. м; 9,4 кв. м. Таким чином, на кожного з проживаючих приходиться по 8 кв. м жилої площі.

Між сторонами виникають конфлікти з приводу порядку користування житлом.

За таких обставин та з урахуванням положень ст.ст. 63, 104 ЖК України суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і змінив договір найму жилої площі, надавши їм та неповнолітньому у користування дві кімнати жилою площею по 12,9 кв. м..

Стосовно зустрічних позовних вимог суд також правильно відмовив в їх задоволенні, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі з 2000 р. з поважних причин внаслідок складних стосунків з відповідачами та перешкодами, які ОСОБА_3 чинило йому.

Колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про наявність у позивача на праві власності жилого будинку АДРЕСА_2, який є його постійним місцем проживання, тому що за договором купівлі-продажу (а.с. 100) власником будинку є інша особа (дружина позивача, котра, як він вважає, придбала цей будинок за власні кошти). Крім того, підставою позову про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою, були підстави, передбачені ст. 71 ЖК, а не ст. 107 ЖК України.

З урахуванням наведеного колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.