Справа № 22ц-2216/06 Головуючий у 1 -й інстанції Подзігун Г.В.
Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
У X В А Л А Іменем України
19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., судців: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:
· позивачки ОСОБА_1,
· відповідача ОСОБА_2,
· третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 вересня 2006 року
за позовом
ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.
В якості третіх осіб притягнуто приватного нотаріуса ОСОБА_4 і ОСОБА_3.
Позивачка зазначала, що 6 жовтня 2004 р. уклала зі своїм сином ОСОБА_2 договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, який належав їй на праві приватної власності. Відповідач обіцяв не перешкоджати ОСОБА_3 і її дітям проживати у подарованому будинку, створювати належні умови для їх проживання, платити комунальні послуги, підтримувати будинок у належному стані. Однак, відповідач своєї обіцянки не виконав, а тому вважає, що угода була укладена під впливом обману, і у відповідності до ст. 230 ЦК України повинна бути визнана недійсною. Крім того, будинок фактично не передавався відповідачу.
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 вересня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд не врахував обставини, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, третьої особи ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 6 жовтня 2004 р. між сторонами був укладений договір дарування житлового будинку, за яким позивачка подарувала своєму сину ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1. Договором не був встановлений обов'язок обдарованого вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення і позивачка не надала доказів того, що між нею та обдарованим існувала така
домовленість. При нотаріальному посвідченні вказаного договору приватним нотаріусом були роз'яснені наслідки його укладення і текст договору сторонами прочитаний. У відповідача виникло право власності на подарований житловий будинок, оскільки він вчинив дії, які передбачені ч. З ст. 722 ЦК України.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що відсутні підстави, зазначені в ст. 230 ЦК України, для визнання договору дарування житлового будинку недійсним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, оскільки обставини, на які посилається позивачка, не мають правового значення для даного спору.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 вересня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.