Справа № 22 ц - 2174\06 Головуючий у 1 інстанції Павлова Ж.П.
Категорія 40 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1,
її представника ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метеор» (далі - ОСББ «Метеор») на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Метеор» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
9 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСББ «Метеор» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.
Вона зазначала, що з 1 березня 2004 року була прийнята на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСББ «Метеор» за сумісництвом з заробітною платою 150 грн. 16 березня 2006 року від голови вказаної організації дізналася, що звільнена. Однак, звільнення вважає незаконним, оскільки воно проведено безпідставно. У звязку з чим просила поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивачка також зазначала, що їй не виплачена заробітна плата за 2006 рік та при звільненні не сплачена компенсація за невикористані відпустки, а тому просила стягнути заборгованість по заробітній платі та вказані компенсаційні виплати. Також ОСОБА_1 зазначала, що порушенням її трудових прав їй завдана моральна шкода, в рахунок відшкодування якої просила стягнути 2000 грн.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та посилався на те, що позивачка працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 до 31 жовтня 2004 року, а з 1 листопада цього ж року була звільнена. Після цього, за усним договором підряду між нею та об'єднанням з листопада 2004 року по березень 2006 року вбирала двір. 16 березня договір було розірвано у зв'язку з передачею обслуговування будинку приватній особі. Оскільки звільнення проведено у відповідності із законом, підстави для задоволення позову відсутні.
При розгляді справи, позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила поновити її на роботі з 1 листопада 2004 року, так як лише в судовому засіданні дізналася про звільнення ще в 2004 році, стягнути 1500 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 490 грн.
за невикористані відпустки, 375 грн. заборгованості по заробітній платі та 2000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2006 року позов задоволено. Позивачку поновлено на роботі на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 за сумісництвом, з відповідача на її користь стягнуто 1500 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 375 грн. заборгованості по заробітної платі, 480 грн. компенсації за невикористані відпустки, 200 грн. моральної шкоди, а також 81 грн. судових витрат на користь держави.
В апеляційній скарзі ОСББ «Метеор» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.
Позивачка та її представник вважають апеляційну скаргу безпідставною та просять залишити рішення місцевого суду без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці незаконним звільненням, місцевий суд виходив з того, що її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України проведено з порушенням порядку, встановленого цім кодексом.
Однак, з такими висновками погодитися не можна.
Так, з наказу голови ОСББ «Метеор» від 1 березня 2004 року про прийом позивачки на роботу, її пояснень в судовому засіданні, копії трудової книжки, де зазначено основне місце роботи ОСОБА_1, а також даних Пенсійного фонду України про доход позивачки, вбачається, що ОСОБА_1 1 березня 2004 року була прийнята на роботу за сумісництвом у вказане об'єднання на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 з окладом 150 грн. (а.с. 22, 28, 12-21).
14 грудня 2004 року було проведено засідання правління ОСББ «Метеор», на якому було прийнято рішення про передачу у зв'язку з виробничою необхідністю та на підставі цивільно - правової угоди обслуговування будинку та прибудинкової території приватному підприємцю ОСОБА_4 ( а.с. 53, 64). 20 грудня 2004 року ІНФОРМАЦІЯ_2 правління ОСББ «Метеор» видано наказ НОМЕР_1 про ліквідацію посади ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання ОСОБА_1 такою, що не перебуває у трудових відносинах з ОСББ «Метеор» (а.с. 65).
Разом з тим, рішень про звільнення позивачки з роботи не приймалося, а тому вона продовжувала працювати в ОСББ «Метеор» за тим же самим розпорядком, отримуючи заробітну плату у розмірі 150 грн. щомісячно до 1 січня 2006 року та 250 грн. з січня 2006 року.
Лише 26 лютого 2006 року на загальних зборах ОСББ «Метеор» було прийнято рішення про звільнення позивачки з роботи внаслідок зміни в організації праці, про що свідчить наданий позивачкою апеляційному суду протокол проведення загальних зборів членів ОСББ «Метеор», та договір, укладений між ОСББ «Метеор» та ПП ОСОБА_4 від 3 січня 2006 року про обслуговування останнім будинку (а.с. 90).
На підставі вказаного рішення з 16 лютого 2006 року припинені трудові відносини між сторонами. Трудовий договір, укладений ОСББ «Метеор» з позивачкою розірвано з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці.
Оскільки позивачка працювала в ОСББ «Метеор» за сумісництвом, то відповідач при її звільненні не повинен дотримуватись процедури звільнення з роботи, встановленої ст. 49-2 КЗпП України. Тому висновки суду про порушення порядку звільнення позивачки суперечать обставинам справи та вимогам трудового законодавства.
За такого колегія суддів вважає, що рішення в частині позовних вимог про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до п.п.3,4
ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Встановивши, що за період роботи позивачка не знаходилася у відпустці та при звільненні їй не виплачена компенсація за невикористані відпуски, а також встановивши, що в 2006 році заробітна плата їй виплачена не в повному обсязі, суд дійшов правильного висновку про стягнення як компенсаційних виплат, так й заборгованості по заробітній платі.
Разом з тим, визначаючи розмір належних до виплати сум, суд не врахував положень ст. 5 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) та розміру заробітної плати позивачки, отриманий нею за час роботи.
Зокрема, з пояснень в судовому засіданні апеляційного суду позивачки, представника відповідача, довідок про розмір заробітної плати і отриманих позивачкою сум вбачається, що у 2006 році ОСОБА_1 отримала 370 грн. Відповідно їй не доплачено 265 грн. заробітної плати (635 грн. - 370 грн.) без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, а не 375 грн., як визначив суд.
Також суд стягнув з відповідача на користь позивачки 480 грн. компенсації за невикористані відпустки, взявши за основу розрахунки позивачки щодо денного заробітку, проведені без врахування розміру заробітної плати ОСОБА_1 та положень ст. 5 Закону, згідно якої тривалість відпустки розраховується в календарних днях.
Тоді як розмір денної заробітної плати при розрахунку компенсації за невикористану відпустку, необхідно визначати шляхом ділення заробітної плати за відпрацьований календарний рік на кількість календарних днів.
Виходячи з цього, компенсація невикористаної відпустки за період з 1 березня 2004 рік по 1 березня 2005 рік буде складати 121 грн. 69 коп. (1800 грн. : 365 днів х 24), за період з 1 березня 2005 року по 1 березня 2006 року 135 грн. 21 коп. ( 2000 грн. : 365 днів х 24) та 5 грн. 63 коп. за період з 1 по 16 березня 2006 року, а всього 262 грн. 53 коп. без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
При цьому розрахунок компенсації за невикористану відпустку за 2004 рік, наданий ОСББ «Метеор», не може бути взятий до уваги, оскільки проведений не за повний календарний рік, та виходячи з робочих днів, а не з календарних.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки відповідно до п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивачки 265 грн. заборгованості по заробітній платі та 262 грн. 53 коп. компенсації без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів також вважає, що підлягає зменшенню й сума моральної шкоди, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки, з врахуванням того, що звільнення позивачки з роботи є законним. Тому, беручи до уваги обставини справи, 100 грн. буде достатньою компенсацією для моральних страждань позивачки внаслідок несвоєчасного отримання нею заробітної плати.
Безпідставними є посилання позивачки щодо неправильності даних про заробітну плату за період з листопада 2004 року по січень 2006 року, оскільки виплачена їй заробітна плата не менша за отриману раніше, з розрахунку 150 грн. за відрахуванням з неї податків та інших обов'язкових платежів.
Доводи апелянта про те, що позивачка була звільнена з роботи в листопаді 2004 року суперечать доказам по справі та вимогам трудового законодавства.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метеор» задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2006 року в частині позовних вимог про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метеор» про поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки та відшкодування моральної шкоди змінити. Стягнути на користь ОСОБА_1 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Метеор» 265 грн. заборгованості по заробітній платі, 262 грн. 53 коп. компенсації за невикористані відпустки без врахування прибуткового податку та інших обов'язкових платежів та 100 грн. моральної шкоди.
Рішення в частині судових витрат залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.