Справа №22ц-2048/06                                                                Суддя першої інстанції Орленко Л.О.

Категорія 27                                                     Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                               Буренкової К.О.,

суддів                                                                               Довжук Т.С., Козаченко В.І.

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представ­ників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Веселинівська РДА)

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 31 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Веселинівської РДА та редак­ції Веселинівської районної газети "Зоря" (далі - газета "Зоря") про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

15 травня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що в п'ятому номері газети "Зоря" від 04 лютого 2006 року була опублікована стаття ІНФОРМАЦІЯ_1 Веселинівської РДА ОСОБА_3 "Про стан вико­нання Закону України "Про боротьбу з корупцією" на території району протягом 2005 ро­ку", в якій була викладена інформація про те, що "адміністративна справа відносно ОСОБА_1 розглянута 27 січня 2005 року. За результатами розгляду суд прийняв рішення закрити провадження у справі за малозначністю".

Вважаючи вказану інформацію недостовірною та такою, що порочить його, як нача­льника районного управління соціального захисту населення, честь, гідність і ділову репу­тацію, позивач просив суд зобов'язати відповідачів спростувати її та стягнути з Весели­нівської РДА на його користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Веселинівського районного суду від 31 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Зобов'язано Веселинівську РДА спростувати недостовірну інформацію відносно по­зивача, яка не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність і ділову репутацію, а са­ме те, що адміністративну справу стосовно нього, по звинуваченню у порушенні п „а" ч. 2 ст. 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією", закрита 27 січня 2005 року не за мало­значністю", а за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Спростування провести шляхом опублікування такого повідомлення в газеті „Зоря" тим же шрифтом на тому ж місці шпальти, де містилася недостовірна інформація, яка спростовується, під заголовком „СПРОСТУВАННЯ", протягом десяти днів після набран­ня рішенням суду законної сили.

Також постановлено стягнути з Веселинівської РДА на користь позивача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі Веселинівська РДА, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази, пере­віривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказами, які надали сторони, і дійшов правильно­го висновку, що відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові пра­ва якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійс­нюється особою, яка поширила інформацію.

Оскільки Веселинівська РДА визнала, що поширена нею в п'ятому номері газети "Зоря" від 04 лютого 2006 року інформація про вчинення позивачем, як ІНФОРМАЦІЯ_2 соціального захисту населення малозначного адміністративного пра­вопорушення, передбаченого п „а" ч. 2 ст. 1 Закону України „Про боротьбу з корупцією", є недостовірною, суд першої інстанції обгрунтовано визнав її такою, що не відповідає дій­сності та правильно зобов'язав газету "Зоря" опублікувати спростування зазначеної недо­стовірної інформації.

Доводи апеляційної скарги про те, що районний суд необгрунтовано зобов'язав від­повідача опублікувати спростування, оскільки таке раніше вже було опубліковано, не мо­жуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.

В опублікованій в газеті "Зоря" за 04 березня 2006 році "Поправці" завідуюча юри­дичним сектором Веселинівської РДА ОСОБА_3 вказувала лише на помилку, допущену в публікації про позивача, без вибачень за оприлюднення недостовірної інформації про ОСОБА_1.

До того ж "Поправка" була розміщена не на тому місці шпальти газети, де знаходи­лась недостовірна інформація.

В той же час, відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової ін­формації в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 року (з наступними змінами і доповненнями), спростуван­ня повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Оскільки опублікована в газеті "Зоря" від 04 березня 2004 року "Поправка" не відпо­відає зазначеним вимогам закону, суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача опуб­лікувати спростування поширеної ним недостовірної інформації.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шко­ди, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що позивач протягом 30 років працює в Веселинівському районі (спочатку лікарем-педіатром, потім - заступником головного лі­каря Веселинівської ЦРЛ, а останні роки - начальником районного управління соціально­го захисту населення). Тому публікація вказаної недостовірної інформації завдала йому фізичних і моральних страждань, призвела до погіршення стану здоров'я, порушення нор­мальних зв'язків і стосунків з оточуючими та інших негативних наслідків.

У зв'язку з чим, районний суд, враховуючи положення п. 9 постанови Пленуму Вер­ховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не­майнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами і доповненнями), та ви­ходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір відшко­дування позивачу моральної .шкоди в зазначеному розмірі, в повному обсязі врахувавши характер та обсяг моральних страждань, яких він зазнав.

Посилання апелянта на помилковий розгляд указаного позову за правилами цивіль­ної юрисдикції є безпідставними, оскільки ст. ст. 16, 277 ЦК України, ст. 15 ЦПК України та роз'ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 ве­ресня 1990 року (з наступними змінами і доповненнями) "Про застосування судами зако­нодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" визначено, що такі позови суди розглядають в порядку цивільного судочинства.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків суду, а тому не можуть прийняті судовою колегією до уваги.

Оскільки рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Веселинівської РДА відхилити, а рішення Веселинівського ра­йонного суду Миколаївської області від 31 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.