Справа № 22-ц-1970/2006р.                                  Головуюча   1     інстанції   Павлова Ж.П.

Категорія 36                                                           Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА

18 грудня 2006 року              колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої        -        Буренкової К.О., суддів:  Козаченка В.І.,    Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за участю позивачки          ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення   Заводського районного суду   м. Миколаєва від   15 вересня 2006 року за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИЛА:

27 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі та зобов'язання відповідача приймати участь в додаткових витратах на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пов'язаних з її хворобою та необхідністю розвитку здібностей.

Позивачка вказувала, що 17 лютого 2003 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуті з відповідача аліменти на її користь на утримання їхньої доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно й до її повноліття, але не менше 50% неоподатковуваного податком мінімуму заробітної плати. Між тим, відповідач аліменти на утримання доньки виплачує нерегулярно у розмірі 40 грн. в місяць, скриває місце роботи. З 01 вересня 2004 року ОСОБА_2 навчається в Миколаївському медичному коледжі, де отримує стипендію, розмір аліментів в зв'язку з чим складає 29 грн. щомісячно. Крім того, донька часто хворіє та потрібує особистого догляду. В зв'язку з тим, що відповідач зобов'язаний приймати участь в додаткових витратах на утримання доньки і сплачувати аліменти на її утримання, позивачка просила позов задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання доньки в розмірі 300 грн. щомісячно.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено визначити розмір аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки в твердій грошовій сумі 100 грн. на місяць, починаючи з 27 лютого 2006 року і до повноліття дитини. Крім того, постановлено відкликати виконавчий лист про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, встановивши розмір аліментів в твердій грошовій сумі - 350 грн. на утримання малолітньої дитини. На думку апелянта, рішення суду постановлено без з'ясування всіх обставин по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як платник аліментів, має нерегулярний, мінливий дохід, а тому на підставі ст. 184 СК України необхідно визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Між тим, вказані висновки суду ґрунтуються на недостатньо досліджених і неналежно оцінених ним матеріалах, що є істотним порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачує аліменти на користь позивачки на утримання доньки в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу).

На а.с. 12 знаходиться довідка Миколаївського базового медичного коледжу, з якої вбачається, що відповідач є студентом денної форми навчання і отримує стипендію в розмірі 116 грн. щомісячно.

Визначаючи розмір в твердій грошовій сумі, суд не звернув увагу на зазначені обставини та вимоги ст. 215 ЦПК України, не навів переконливих мотивів і не послався на докази, на підставі яких він прийшов до такого висновку.

Згідно з п. п. З, 4 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка також просила суд постановити рішення про зобов'язання відповідача приймати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, її хворобою).

Проте розмір таких вимог, конкретні обставини, з якими ОСОБА_1 пов'язує їх стягнення, а також докази, якими ці вимоги підтверджуються, в позовній заяві не зазначено.

Як видно з протоколу судового засідання, вимоги про стягнення додаткових витрат нею не заявлялися, а вимоги щодо покладення обов'язку на відповідача приймати участь в додаткових витратах в суді вона не підтримувала та предметом судового розгляду вони не були (а.с. 44-51).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат, суд в порушення ст. 10 ЦПК України   не звернув увагу на зазначені обставини, не уточнив

позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині і фактично не вирішив заявлені позовні вимоги, зазначені нею в позовній заяві.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно до п. 5 ст. 311 ЦПК України.

При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, уточнити письмово позовні вимоги ОСОБА_1, з'ясувати дійсні обставини спору, права і обов'язки сторін, перевірити їхні доводи й заперечення і в залежності від встановленого ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись статтями 305,311,313 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2006 року скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду, але в іншому складі

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.