Дело № 22а-714/2006 р.                                  Головуючий       по     1 інстанції   Алейніков В.О.

Категория 39                                             Суддя - доповідач апеляційного суду  Довжук Т.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої        -      Буренкової К.О., суддів:  Козаченка В. І, Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання                        Гапєєвій Т.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2006 року за позовом

ОСОБА_2

до

військової частини А-0831, військової частини А-2637

(далі - в/ч)

про стягнення грошової компенсації за неотримане речове забезпечення

та продовольчі пайки,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до в/ч А-0831 і в/ч А-2637 про стягнення з в/ч А-0831 - 3262 грн. 19 коп. речового забезпечення та з в/ч А-2637 - 9764 грн. 18 коп. компенсації вартості продовольчих пайків.

Позивач вказував, що 27 грудня 2004 року був звільнений у запас за станом здоров'я. При звільненні йому не була виплачена компенсація за продовольчі пайки та речове забезпечення, що суперечить діючому законодавству

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2. просив його позов задовольнити.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з в/ч А-2637 на користь позивача 3262 грн. 19 коп. компенсації за неотримане речове забезпечення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2., просить вказане рішення в частині відмови в стягненні з в/ч 0831 компенсації продовольчих пайків скасувати та постановити нове рішення в цій частині про задоволення позову, посилаючись на невірне тлумачення та застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача в/ч А-0831, дослідивши матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку, що при вирішенні питання про виплату позивачу компенсації вартості продовольчих пайків відповідач діяв в межах закону та наданих йому повноважень. Тому суд обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача компенсації вартості продовольчих пайків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. проходив військову службу в Збройних Силах України та звільнений у запас у званні ІНФОРМАЦІЯ_1 27 грудня 2004 року.

Під час проходження служби він забезпечувався продовольчими пайками по нормі № 7 до 01 січня 2001 року на підставі ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі - Закон) та відповідно до норм, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року.

Законом України від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дія частини 2 ст. 9 вказаного Закону в частині отримання продовольчих пайків генералами, офіцерами, прапорщиками та військовослужбовцями за контрактом, а також щодо грошової компенсації їх вартості, зупинено.

Крім того, Державними бюджетами 2001-2004 років не передбачалися грошові кошти на ці витрати, та постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань» скасовано дію Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року по нормі № 7.

Статтею 95 Конституції України передбачено, що будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків встановлюється Законом про Державний бюджет України.

Згідно з п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом невірно тлумаченні та застосовані норми матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга на підставі ст. 308 ЦПК України не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195,199,206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.