Справа № 11-339/06                                Головуючий у 1 інстанції Лиманська М.В.

Категорія ст. 121 ч. 1КК                         Доповідач Навозенко Л. С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6   червня   2006   року   колегія   суддів   судової   палати   з   кримінальних   справ апеляційного суду Чернігівської області в складі :

Головуючого Навозенко Л. С. суддів Трейтяк О. П., Борисенка І. П. при секретарі Олійник О. М. з участю прокурора Скрипки Б. М. засудженого ОСОБА_1 потерпілого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу

за апеляцією потерпілого ОСОБА_2

на вирок Городянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2006

року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, з середньою освітою, нежонатий, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, -засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладені обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

З засудженого ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 311 грн. 75 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову відмовлено.

Речові докази: металеву кочергу - конфісковано, а ніж повернуто засудженому ОСОБА_1

Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 3 квітня 2005 року близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у власному будинку в ІНФОРМАЦІЯ_2 під час сварки з потерпілим ОСОБА_2, наніс останньому удар металевою кочергою в лівий бік тулуба, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати в зв'язку з м'якістю призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, посилаючись на те, що засуджений йому погрожує і він його боїться.

Вислухавши доповідь судді, пояснення потерпілого, який підтримав свою апеляцію і просив вирок суду скасувати, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, засудженого ОСОБА_1, який просив вирок суду залишити без змін, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.

Під час судового засідання була повністю доведена вина засудженого ОСОБА_1 у скоєні інкримінованого йому злочину, дані обставини ніким не оспорювались і не переглядались апеляційним судом.

Суд першої інстанції кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КК України як умисне заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

В ході проведеного часткового судового слідства були допитані засуджений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2.

З пояснень в судовому засіданні апеляційного суду засудженого ОСОБА_1 вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 без його запрошення прийшов до нього додому так як провалився під лід і одяг та взуття намокли. В будинку крім засудженого був його брат та односелець. Засуджений вказав, що потерпілий був в стані сп'яніння, бо твереза людина у квітні місяці не піде через лід, який вже почав ламатись. В будинку потерпілий зняв з себе одяг та взуття, розвісив одяг

сушитись. ОСОБА_2 приніс в пляшці вина вони всі разом випили. Потім засуджений пояснив, що він поліз на піч спати. Брат та ОСОБА_3 пішли в другу кімнату дивитись телевізор, потерпілий голосно розмовляв, чіплявся до всіх, пропонував зіграти в карти. Він просив потерпілого не заважати йому відпочивати і взагалі йти додому бо він буде відпочивати. Потерпілий його не слухав, тоді він не витримав і зліз з печі. Потерпілий схопив ніж зі столу, а він взяв кочергу та один раз вдарив потерпілого. З іншої кімнати вийшли брат засудженого та свідок ОСОБА_3 і відібрали у потерпілого ніж, а у нього кочергу. На цьому весь інцидент було вичерпано Всі пішли спати. У нього не було ніякого наміру заподіювати потерпілому тілесні ушкодження. Засуджений пояснив також що саме своєю поведінкою потерпілий і викликав таку його реакцію. Після того що сталось він намагається уникнути зустрічей з потерпілим, ніколи йому не погрожував і не погрожує зараз. Вони ніколи не дружили бо є різні за віком та у них різні інтереси, якби потерпілий не прийшов до нього додому в нетверезому стані та вів себе нормально, то на думку засудженого такого б не сталося.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що він пішов до засудженого так як той його запросив пограти в карти. Щоб ближче дійти до будинку засудженого він пішов через озеро по льоду і провалився під лід. Прийшовши до засудженого він побачив, що у нього знаходять односельці. Потерпілий зняв одежу і розвісив сушитись. Потім засуджений запропонував їм випити дістав пляшку самогону, яку всі разом розпили. Потім засуджений пішов в іншу кімнату спати. Через деякий час засуджений вийшов з кімнати з ломом і вдарив його ломом у бік, він впав засуджений продовжував його бити. Брат засудженого забрав у нього лом. Вважає, що виправлення засудженого можливе тільки в умовах ізоляції його від суспільства. Просить обрати йому міру покарання у вигляді позбавлення волі. Потерпілий також вказав, що засуджений йому погрожує і він його боїться.

Колегія суддів заслухавши пояснення засудженого та потерпілого, вивчивши дані про особу засудженого та потерпілого не знаходить підстав для скасування вироку суду та призначення засудженому більш тяжкого покарання. На думку колегії суддів суд першої інстанції ретельно дослідив конкретні обставини скоєння злочину, поведінку потерпілого і прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.

Міра покарання засудженому ОСОБА_1 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням конкретних обставин та тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, суд також врахував що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Визнав свою вину в заподіяні потерпілому тілесного ушкодження.

Колегія суддів вважає, що посилання потерпілого на те, що засуджений йому погрожує не відповідають матеріалам справи, оскільки таких даних не має,

потерпілий нікуди не звертався з цього приводу, крім того засуджений пояснив, що він потерпілому ніколи не погрожував та і не міг цього зробити оскільки потерпілий в селі не проживає, а якщо і приїжджає до своїх батьків то засуджений намагається уникати з ним зустрічі оскільки потерпілий провокує його на конфлікти.

На думку колегії суддів покарання призначене засудженому достатнє для його виправлення та недопущення скоєння злочинів в майбутньому.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Городянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Судді:

Навозенко Л. С.                      Трейтяк О. П.      Борисенко І. П.