РІШЕННЯ
Іменем України
17 січня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді: Головчук С. В. суддів: Миніч Т.І. Забродського М. І. при секретарі судового засідання Сухоребрій Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача - ТОВ „Ресурс" про стягнення заборгованості за кредитною угодою,
за апеляційною скаргою ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 7 листопада 2007 року, -
ВСТАНОВИВ:
у серпні 2007 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача та просив стягнути з його 180 002, 85 грн. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідно до кредитного договору від 22.09.06 року укладеного між ВАТ „Укрексімбанк" та ТОВ „Ресурс", останньому був наданий кредит в сумі 150 000 грн. В забезпечення цього договору 24 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки за умовами якого відповідач зобов'язувався відповідати за своєчасне та повне виконання ТОВ „Ресурс" зобов'язань за кредитним договором. Проте ні ТОВ „Ресурс" ні ОСОБА_1 обов'язків по виконанню кредитного договору не виконують внаслідок чого заподіяно шкоду банку.
Рішенням Володарськ-Волинського районного суду від 7 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ „Укрексімбанк" просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог. Зазначив, що судом було порушено норми матеріального права. Зокрема суд неправильно застосував ч.4 ст. 543 ЦК України, якою передбачено, що виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором, оскільки кредит банку боржником не повернутий.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду м. Києва від 9 жовтня 2007 року, з ТОВ "Ресурс" на користь банка стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 150 000 грн. та витрати понесені позивачем внаслідок неналежного виконання ТОВ „Ресурс" основного зобов'язання, а всього 182548 грн. Тому наявність такого рішення виключає можливість в задоволенні позовних вимог.
Проте з таким висновком суду погодитись неможливо. З матеріалів справи убачається, що 22 вересня 2006 року між ВАТ „Укрексімбанк" та
Справа № 22ц /156 Головуючий у суді 1-ої інстанції Васильчук О.В.
Категорія 18 Суддя-доповідач Забродський М. І.
ТОВ „Ресурс" був укладений кредитний договір № 15106К98. За його умовами останній отримав кредит в розмірі 150 000 гри. та зобов'язувався в строк до 22 січня 2007 року повернути ці кошти. Проте у визначений договором термін кредит та відсотки за користування ним не повернуті банку, внаслідок чого утворився борг в розмірі 185002, 85 грн.
В забезпечення виконання цього кредитного договору між позивачем, ТОВ „Ресурс" та ОСОБА_1 24 травня 2007 року було укладено договір поруки №151207р5. Згідно п.3.1. цього договору, ОСОБА_1, як поручитель зобов'язувався перед Кредитором (ВАТ ''Укрексімбанк) Солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником (ТОВ „Ресурс") основного зобов'язання, а також відшкодувати понесені Кредитором витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов'язання. Підписання цього договору визнається відповідачем.
З листа відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції у м. Києві від 15 січня 2008 року №317 видно, що на виконанні у відділі перебуває наказ Господарського суду м. Києва №33/212 від 22 жовтня 2007 року про стягнення з ТОВ „Ресурс" на користь ВАТ „Укрексімбанк" 182 542, 60 грн. Через відсутність коштів у боржника цей наказ не виконаний.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За таких обставин підстав для відмови у задоволенні вимог позивача, про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, в суду не було.
Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 180 002, 85 грн., заборгованості за кредитним договором, оскільки ВАТ „Укрексімбанк" зменшив свої позовні вимоги в суді першої інстанції (а.с. 62-63). Крім того, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.
Керуючись ст. ст. 553, 554 ЦК України, ст. ст. 209, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.
Рішення Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 7 листопада 2007 року скасувати та ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ Державний експортно-імпортний банк України" 180.002.85 грн. заборгованості за кредитною угодою № 15106К98 від 22 вересня 2006 року, 1700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.