АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5614/2006                          Головуючий у 1 інстанції -Католікян МО.

Категорія 13                                             Доповідач Болтунова Л.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі;

головуючого -Петренко І.О.

суддів -Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.

при секретарі - Шило С.Ю.                         

з участю адвоката - ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеля­ційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення в домоволодіння та зустрічний позов ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні домоволодінням шляхом зняття з ре­єстрації, -

встановила:

У березні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів і просив вселити його в до­моволодіння АДРЕСА_1, посилаючись на те, що знаходячись у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4, у 2001 році ними за договором купівлі-продажу був придбаний спірний будинок, де були прописані він та мати відповідачки ОСОБА_5    10 грудня 2003 року згідно договору дарування він подарував зазначене домоволодіння сину відпо­відачки ОСОБА_3, але як він, так і його дружина та й мати залишилися проживати в будинку, а саме він проживав в ньому до березня 2006 року, а з 3 березня 2006 року йому стали перешкоджати в цьому, змінивши замки на дверях. Оскільки іншого житла він не має, просив його вимоги задовольнити.

Відповідачі позов не визнали.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом і просив усунути перешкоди в користу­ванні будинком АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2006 року в позові ОСОБА_2 було відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення про його вселення в домоволодіння та відмову в позові ОСОБА_3, посилаючись на те, що судом при розгляді справи були неправильно застосовані норми права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заяв­лених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з насту-пних підстав.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2 та задоволені вимоги ОСОБА_3, районний суд виходив з положень ст. 391 ЦК України в редакції 2003 року, а також закону України від 07.02.1991 року № 697-X11 „Про власність" та постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 року № 885-Х11 ,Про введення в дію закону Української РСР „Про власність".

Однак, погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки суд не правильно засто­сував норми матеріального закону.

Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ух­валює нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з відповідачкою ОСОБА_4 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з квітня 2001 року. У вересні цього ж року вони придбали на підставі договору

купівлі-продажу будинок АДРЕСА_1, який був оформлений на ім"я позивача В зазначеному домоволодінні були прописані сам позивач та мати відповідачки ОСОБА_5, сама відповідачка ОСОБА_4 була прописана по АДРЕСА_2.

З пояснень позивача вбачається, що в грудні 2003 року йому дружиною було запропоновано пода­рувати вказаний будинок її сину, а самім придбати для спільного проживання інше житло.

Відповідно до договору від 10 грудня 2003 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 домоволо­діння АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 603 кв.м, з відпові­дними господарчими та побутовими будівлями та спорудами. Проте згодом, відповідачкою ОСОБА_4 інше житло придбано не було, а на теперішній час відповідачі по первісному позову перешкоджають ОСОБА_2 користуватися спірним будинком, який іншого житла не має.

Колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 про вселення в домоволодіння підлягають задово­ленню, а в позові ОСОБА_3 слід відмовити.

Згідно до ч.З ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених за­коном.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не була обговорена умова про те, що після угоди позивач повинен звільнити будинок і він лишає­ться права його користування. Навпаки, ОСОБА_2 після оформлення договору залишався проживати та бути прописаним у спірному будинку до виникнення конфлікту між сторонами. Відповідачем ОСОБА_3 не було надано доказів з цього приводу, як і не надано доказів стосовно того, що позивач перешко­джає відповідачу користуватися вказаним домоволодінням.

Виходячи з рівноваги прав , які має кожна сторона, право власності ОСОБА_3 щодо користу­вання та розпорядження цим майном діями позивача не порушуються, і таких доказів відповідачем не надано суду. Само по собі не бажання власника будинку щоб в ньому залишався проживати та бути заре­єстрованим позивач, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_3.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що права власності ОСОБА_3 згідно до ст. 48 Закону України „Про власність" не порушена.

Керуючись ст.ст. 304, п.2 ст.307, п.4 ст.309,316, 317, 319 ЦПК Україна колегія суддів, -

   вирішила:                                     

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2006 року скасувати.

Вселити ОСОБА_2 в домоволодіння АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Са­марського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні домоволодінням шляхом зняття з реєстрації - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.