УХВАЛА
Іменем України
15 січня 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів Велидчука В.М. і Яковлева С. В.,
з участю
прокурора Воронухи Д.С. ,
захисника - адвоката ОСОБА_1
та засудженого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженець села Копище Олевського району Житомирської області, громадянин України, з вищою освітою, не працюючий, розлучений, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше судимий -12.05.2006 р. за ст. 125 ч.2 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт,
засуджений за ст. 389 ч.2 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_2 постановлено обчислювати з дня його затримання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого
ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину - ухилення від відбування громадських робіт, до яких його було засуджено за попереднім вироком, за наступних обставин.
Так, вироком Олевського районного суду Житомирської області від 12 травня 2006 року ОСОБА_2 був засуджений за ст. 125 ч.2 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт. Від відбування призначеного судом покарання згідно графіку робіт та переліку об'єктів, складених
Справа №11- 847 / 2007 Головуючий у суді 1-ої інстанції Волошук В.В.
Категорія ст. 389 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С. В.
Копищенською сільською радою Олевського району Житомирської області та погоджених з Олевським МРВ УДДУ ПВП в Житомирській області, він ухилився без поважних причин.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду щодо нього, а справу направити на додаткове розслідування, так як вважає, що по справі була допущена однобічність та неповнота судового слідства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
На обгрунтування поданої апеляції її автор зазначає, що він не визнавав себе винним у злочині, за вчинення якого він був засуджений попереднім вироком, а тому оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного суду та Верховного Суду України. Не вважаючи себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, він відповідно не вважає себе винним і у злочині, який йому інкримінується по даній справі, а тому вважає себе невинним.
Апелянт також зазначає, що подана ним апеляція є неповною через те, що після проголошення вироку його не ознайомили з матеріалами кримінальної справи в повному обсязі та не надали йому копії технічного запису судового процесу. Повний же текст апеляції ним буде надано після ознайомлення його зі всіма матеріалами справи (а.с. 105 - 106).
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Від прокурора Вінійчука Я.М. , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, надійшли заперечення на подані апеляції, в яких він вважає вирок суду обгрунтованим і законним, а тому просить апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок щодо нього ж - без зміни, наводячи відповідні доводи на обгрунтування своєї правової позиції (а.с. 109).
До початку розгляду даної справи в апеляційному суді від засудженого ОСОБА_2 будь-які доповнення чи зміни до поданої ним апеляції не надійшли, хоча пояснив, що він з матеріалами справи був ознайомлений повністю. Разом з тим надійшла заява засудженого від 15 січня 2008 року (вх. № 106) з клопотанням про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У зв'язку з тим, що апелянтом та його захисником не ставилось і не ставиться питання про проведення судового слідства, а за ініціативою суду відповідно до п.1 ч.1 ст. 358 КПК України це питання не вирішувалось, то колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання на підставі ч.9 ст. 362 КПК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева С. В., пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_1, які підтримали подану засудженим апеляцію з мотивів, наведених у ній, а засуджений ОСОБА_2 також вважав за необхідне переглянути судові рішення, винесені у попередній справі, думку прокурора Воронухи Д.С. , який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія
суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, який йому інкримінується, за обставин, наведених у вироку, обгрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів.
Зокрема, його вина підтверджується копією вироку Олевського районного суду Житомирської області від 12 травня 2006 року, яким ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт ( а.с. 55 - 57 ). Даний вирок був досліджений у судовому засіданні ( а.с. 93зв. ). Вирок оскаржувався засудженим в апеляційному та касаційному порядках і є чинним.
В подальшому вирок був звернений до виконання і 16 серпня 2006 року кримінально-виконавчою інспекцією Олевського району Житомирської області із засудженим ОСОБА_2 було проведено бесіду та під розписку було ознайомлено з правами, обов'язками та наслідками ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, що підтверджено відповідними матеріалами справи.
У цей же день засудженому було видано направлення до Копищенської сільської ради для відбуття призначеного покарання.
Розпорядженням сільського голови Копищенської територіальної громади № 32 ОСОБА_4 від 17 серпня 2006 року засуджений ОСОБА_2 був прийнятий для відбування покарання. Із визначеним переліком об'єктів, на яких ОСОБА_2 повинен був відбувати покарання, і встановленим графіком виконання робіт, які були погоджені із КВІ, засуджений відмовився ознайомлюватись, а також повідомив, що будь-які роботи він не буде виконувати.
В подальшому засуджений ОСОБА_2 так і не приступив до виконання судового рішення, що стало підставою звернення КВІ до прокуратури та приводом до порушення кримінальної справи.
Наведене об'єктивно підтверджується як матеріалами справи ( копіями документів, в тому числі повідомлень сільського голови, попередженням, поданнями на здійснення приводу засудженого та ін. ), а також докладними показаннями свідків - старшого інспектора МРВ КВІ ДДУ ПВП ОСОБА_3 і сільського голови Копищенської територіальної громади № 32 ОСОБА_4
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, правильно кваліфікував його дії за ст. 389 ч.2 КК України, а при вирішенні питання - яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання ( ст. 65 КК України ), повно та об'єктивно врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину і дані про особу винного. Обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання судом не було встановлено.
Голослівні посилання в апеляції про незаконність і необґрунтованість судового рішення, на упередженість суду, та винесення вироку з порушенням вимог ст. ст. 368, 369 КПК України ( однобічність та неповнота судового
слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи ) не дає будь-яких підстав для зміни чи скасування судового рішення по даній справі, постановленого відповідно до вимог закону.
Безпідставним є також посилання апелянта на необхідність перегляду вироку суду від 12 травня 2006 року, як підставу для скасування вироку по даній справі, так як зазначений вирок набрав законної сили, а його скарги були залишені без задоволення апеляційним судом та Верховним Судом України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_2, залишити без задоволення, а вирок Олевського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2007 року щодо нього ж - без зміни.