Справа № 22- 2351-2008 р. Головуючий у 1 інстанції - Ковтун Л.М.
Категорія - 19, 27 Доповідач Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„18 грудня 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді - Авраменко Т.М.
суддів - Говорухіна В. П., Суровицької Л.В.
при секретарі : Чернезі М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2008 року ОСОБА_1звернулась в суд з позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1року помер її батько - ОСОБА_3і вона, як його донька має право на спадщину за законом.
До складу спадщини входить, зокрема, автомобіль «Skoda Oktavia A5» який був придбаний батьком 2 червня 2006 року за договором купівлі-продажу. 27 червня 2006 року між її батьком та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав кредит для купівлі вказаного автомобіля в сумі 18240, 6 доларів США, а батько зобов'язався повернути кошти на умовах та в строк, передбачений договором. Виконати умови договору батько не встиг, так як помер.
Після його смерті їй стало відомо, що була укладена між ВАТ «Державний ощадний банк України» та її батьком і ОСОБА_2додаткова угода № 1 від 5 липня 2006 року до кредитного договору від 27 червня 2006 року за умовами якої ОСОБА_2. приймає на себе зобов'язання перед банком погасити заборгованість ОСОБА_3. перед банком по кредиту з терміном погашення не пізніше 27 червня 2013 року, а також сплатити відсотки за користування кредитом.
На підставі цієї угоди відповідач ОСОБА_2. стверджує, що він є власником автомобіля, однак їй відомо, що батько додаткову угоду не укладав і не мав можливості укласти, оскільки в день укладення додаткової угоди знаходився на відпочинку у м. Затока.
Так як додаткова угода підписана не її батьком, а іншою особою, яка не мала цивільної дієздатності діяти від його імені, просила суд визнати додаткову угоду до кредитного договору, недійсною.
Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 16 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, чим позбавив можливості надати докази на підтвердження своїх вимог.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1. підтримала доводи апеляційної скарги, а представник банку, відповідач ОСОБА_2. заперечили проти них і пояснили, що автомобіль придбавався для ОСОБА_2., додаткову угоду підписав особисто ОСОБА_3.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_2. мав намір придбати спірний автомобіль для себе, у зв'язку з чим звертався у ВАТ «Державний ощадний банк України» з питанням щодо отримання кредиту. У зв'язку з недостатністю у нього доходу , кредит було оформлено на батька - ОСОБА_3., а поручителем виступив безпосередньо ОСОБА_2.
Оскільки ОСОБА_3. тяжко хворів, 4 липня 2006 року він звернувся до банку з письмовою заявою про переведення його боргу за договором на ОСОБА_2. (а.с.34). ОСОБА_2. в свою чергу погодився.
Після розгляду заяви на кредитному комітеті банку, було прийнято рішення про задоволення заяви шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору.
Як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник банку, додаткову угоду до кредитного договору було укладено 5 липня 2006 року , а фактично сторони підписали її на декілька днів пізніше, оскільки розгляд заяви на кредитному комітеті та підготовка документів потребувала певного часу. Всі платежі по кредитному договору та додатковій угоді здійснював ОСОБА_2. і станом на травень 2007 року кредитне зобов'язання повністю виконано.
Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав правильну оцінку доказам, наданим сторонами і прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Позивач крім пояснень про те, що ОСОБА_3. не мав можливості 5 липня 2006 року підписати додаткову угоду, оскільки знаходився на відпочинку в іншому населеному пункті, інших об'єктивних доказів не надала.
Свідок ОСОБА_4. працівник банку, допитана в судовому засіданні першої інстанції підтвердила той факт, що ОСОБА_3. особисто підписав додаткову угоду до кредитного договору.
Цьому доказу суд дав належну оцінку, оскільки свідок є сторонньою особою і не зацікавлений в розгляді справи.
Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється в сукупності з іншими доказами по справі (ч.6 ст.147 та ст.212 ЦПК).
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ст.57 ЦПК засобами доказування, якщо інше не передбачено законом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 308 ЦПК України рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч. ст. 307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Ленінського райсуду м. Кіровограда від 16 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: