Справа № 22а - 1081\06                                           Головуючий у 1 інстанції Єлісєєва Т.Ю.

Категорія 41                                                             Доповідач  Перцова В.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 листопада 2006 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого       Перцової В.А.

Суддів                  Козлова С.П., Повєткіна В.В.

При секретарі       Білоус A.M.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Держказначейство України, ОСОБА_2 про забов"язання виконати певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство внутрішніх справ України звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 вересня 2006 року, якою було частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано неправомірним наказ МВС України НОМЕР_1 у частині його звільнення; зобов'язано МВС України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Дніпропетровській області з 8 серпня 2005 року; стягнуто з МВС України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 42610 грн. 68 коп.

В обґрунтування  апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки суду не відповідають вимогам норм матеріального права і обставинам справи, суд без достатніх підстав поновив позивача не тільки в органах внутрішніх справ, а і на конкретній посаді.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 - полковник міліції, проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника управління внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів і підрозділів внутрішніх справ у Дніпропетровській області. В травні 2005 року він звернувся з рапортом на ім'я Міністра внутрішніх справ України, в якому просив надати йому чергову відпустку з послідуючим звільненням у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Наказом Міністерства внутрішніх справ України НОМЕР_1 його було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п.65 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На момент звільнення йому виповнився 41 рік.

Враховуючи, що, згідно п.7 зазначеного Положення, полковники міліції та полковники внутрішньої" служби перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 50 років, згідно п.8 цього Положення, дострокове їх звільнення провадиться за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії і те, що ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, військово-лікарська комісія рішення про його непридатність до військової служби не приймала, апеляційний суд вважає, що районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про незаконність його звільнення і, керуючись п.24 Положення поновив його на попередній посаді та стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Доводи в апеляційній скарзі відповідача про те, що суд не прийняв до уваги, що позивач має військове звання "сержант" і граничний вік перебування його у запасі становить 40 років, є необгрунтованими, оскільки, самі по собі ці обставини не є

підставою для звільнення його по п\п "а" п,65 Положення - за віком, який, як було зазначено вище, для позивача становить 50 років.

Безпідставним є і посилання в скарзі на можливість суду змінити формулювання звільнення і визнати позивача звільненим за станом здоров'я, про що він зазначав у своєму рапорті, так як для звільнення за цією підставою необхідно рішення війсково-лїкарської комісії. Крім того, відповідач не пов'язував звільнення позивача із станом його здоров'я.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи в скарзі про те, що на посаді, на якій поновлено позивача працює інша особа і, що суд міг лише поновити його на службі в органах внутрішніх справ, оскільки це суперечить вимогам п.24 Положення про поновлення порушеного права у разі незаконного звільнення.

Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову районного суду - без зміни.

 Керуючись ст.ст. 199,200 КАС України, апеляційний суд, -

                                                                       УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська  від 4 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може

бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з цього часу.