Справа № 22-2661/2007 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 5 Ганкіної І.А.
Доповідач Матківська М.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 23 листопада 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Оніщука В.В.
При секретарі: Пшеничній Л.В.
За участю: позивача ОСОБА_1 і її адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 і її адвоката ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 5 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на будинок, визнання недійсним заповіту, поновлення строку звернення до суду, -
Встановила:
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 5 жовтня 2007 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на будинок, визнання недійсним заповіту, поновлення строку звернення до суду.
Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_1 від 10.08.1993 року про право власності на будинок.
Визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 10.08.1993 року про право власності на будинок та свідоцтво НОМЕР_2 від 28.08.2003 року про право власності на будинок.
2
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 від 29.07.2005 року, посвідчений секретарем виконкому Ксаверівської сільської ради Вінницького району 29.07.2005 року та зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_3 щодо спадкування ОСОБА_3 будинку по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведені обставини, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та суд неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач ОСОБА_1 заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити, а законне, обґрунтоване й справедливе судове рішення залишити без зміни.
Третя особа ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав і просить її задоволити, а рішення суду скасувати.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 29.05.1992 року помер ОСОБА_7, який являється батьком позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_5 та якому на праві особистої власності на підставі свідоцтва НОМЕР_4 від 30.01.1989 року належав жилий будинок по АДРЕСА_1. За цією адресою знаходиться жилий будинок "А", 1971 року побудови із терасою, 1986 року побудови та літня кухня-сарай "Б", 1970 року побудови.
Спадкоємцями являлися: дружина - ОСОБА_6, шлюб із якою укладено 28 квітня 1986 року, дружина ОСОБА_8, шлюб із якою укладено 26.01.1935 року (актовий запис № 1), відмітка про розірвання шлюбу відсутня, та діти: позивач ОСОБА_1 і третя особа ОСОБА_5
Ніхто із зазначених спадкоємців не звертався із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, проте, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.
На підставі рішення Ксаверівської сільської ради № 6 від 02.07.1993 року видано свідоцтво НОМЕР_1 від 10.08.1993 року, відповідно до якого будинок по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого являється ОСОБА_7.
Згідно рішення виконавчого комітету Ксаверівської сільської ради № 6 від 02.06.1999 року, яким оформлено право власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 на підставі запису в погосподарській книзі, видано свідоцтво на зазначений будинок на ім'я ОСОБА_6. Цим же рішенням погашено раніше видане свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_6 за НОМЕР_1 від 10.08.1993 року.
3
На підставі рішення Ксаверівської сільської ради № 22 від 27.04.2006 року видано дублікат свідоцтва НОМЕР_2 від 28.08.2003 року про право власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6.
Також суд встановив, що позивач пропустила строк на звернення до суду за захистом порушеного права з поважної причини, тому поновив його.
Відповідно до ч. 4 Закону України "Про власність" (чинного станом на 29.05.1992 року, тобто на день відкриття спадщини на майно спадкодавця ОСОБА_7) власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.
Як вбачається із матеріалів справи 29.05.1992 року помер ОСОБА_7 ( а. с. 14), який являвся власником жилого будинку з по господарським побудовами в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинок НОМЕР_4 від 30.01.1989 року ( а. с. 82). Цей будинок побудований в 1971 році та літня кухня і сарай - в 1970 році (а. с. 10-13). ОСОБА_7 28 квітня 1986 року уклав шлюб із ОСОБА_6. Після смерті власника будинку спадкова справа в нотаріальній конторі не відкривалася і свідоцтво про право на спадщину в порядку ст. 560 ЦК України ( 1963 року) спадкоємцям не видавалося (довідка № 1517/1-8 від 19.11.2007 року Вінницької районної державної нотаріальної контори).
Відповідно до ст. 524 ЦК України (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Отже, видане на майно колгоспного двору свідоцтво про право власності на будинок НОМЕР_1 від 10.08.1993 року на ім'я ОСОБА_6, суперечить діючому закону.
Оскільки будинок по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва НОМЕР_4 від 30.01.1989 року належав ОСОБА_7, після його смерті свідоцтво про право на спадщину нікому із спадкоємців не видавалося, свідоцтво НОМЕР_1 від 10.08.1993 року про право власності на ім'я ОСОБА_6 не відповідає вимогам закону, тому свідоцтво НОМЕР_2 від 02.06.1999 року та його дублікат від 28.08.2003 року (а. с. 91) також видане з порушенням закону.
Згідно ч. 1 ст. 1236 ЦК України (2004 року) заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
ОСОБА_7 вчинивши 29.07.2005 року заповіт на ім'я ОСОБА_3 заповіла їй майно, зокрема спірний будинок, який їй не належав.
Відповідно до ст. 73 ЦПК України суд поновлює строк, встановлений законом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Суд першої інстанції визнав причину пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права поважною і вірно поновив його.
4
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Отже, висновки суду повністю відповідають встановленим по справі обставинам, а тому не має підстав для скасування законного рішення. Доводи апеляційної скарги є безпідставними і його не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 5 жовтня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.