Справа №22ц-11655\2006р.                           Головуючий в 1 інстанції

Князева Н.В.

Категорія - 34 \1\     Доповідач - Митрофанова Л.В.

УХВАЛА

Іменем   України

22 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого:           судді Неклеси В.І.

суддів:                            Митрофанової Л.В., Братіщєвої Л.А.

при секретарі:               Юровській О.Ю.

за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

04.01.2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що з 12.07.1986 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Шлюб розірвано 28.01.2002 року.

В період подружнього життя на спільні кошти придбали 23.04.1997 року автомобіль ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_1, вартістю 10000 грн., домоволодіння АДРЕСА_1, вартістю 57426 грн., яке позивачка просила суд поділити та визнати за нею право власності на 1\2 частину спільного сумісного майна подружжя.

Позивачка ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги та просила суд виключити з поділу спільного сумісного майна подружжя автомобіль марки ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_1, вартістю 10000 грн., так як був придбаний на гроші, які вона брала у борг у знайомих та повертала після розірвання шлюбу, а тому просила визнати за нею право власності на вищевказаний автомобіль. Також, враховуючи, що спірний будинок було придбано на гроші батьків відповідача, які вони йому подарували, а 5000 рублів дали її батьки, тому просила суд визнати за нею право власності на частину майна та стягнути з відповідача 10 300 грн. на її користь як грошову компенсацію її долі спільного сумісного майна подружжя.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31.05. 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину автомобіля ВАЗ 21043, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, темно-синього кольору, зерєєстрованого на ім*я ОСОБА_2 В решті позову відмовлено.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 86,23 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення 6,39 грн. та з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 49,90 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 1,11 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення та просить ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог з тих підстав, що суд першої інстанціїї при ухваленні рішення не дав належної оцінки тим доводам, що відповідач не довів того, що гроші які подарували йому батьки він витратив на придбання спірного будинку та не розділив надвірні будівлі, які були побудовані на спільні кошти сім*ї.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в суді першої інстанції сторони в період шлюбу придбали спільне сумісне майно: автомобіль марки ВАЗ 21043 державний номер НОМЕР_1, вартістю 10000 грн., на 1\2 частину якого позивачка просила за нею визнати право власності.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині позову, дійшов правильного висновку про розподіл майна між сторонами згідно вимог ст.22,28 КпШС України.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про визнання права власності на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, вартістю 57426 грн., суд першої інстанції на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку, що спірний будинок не може бути спільною сумісною власністю сторін, оскільки відповідач подав суду відповідні докази на підтвердження договору дарування йому батьками грошей для придбання спірного будинку, тобто право спільної сумісної власності на будинок відповідачем спростоване.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи справу в досить повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд при ухваленні рішення не дав належної оцінки тим обставинам, що відповідач не надав суду доказів дарування його батьками грошей на придбання спірного домоволодіння, вони вкладали спільні кошти в будівництво надвірних будівель, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

За таких обставин колегія судців вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але можу бути оскаржена* до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.