Справа № 134/2708/13-к

Провадження №11-кп/772/235/2014

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Глушкова В. Ф.

Доповідач : Ляліна Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року

Апеляційний суд Вінницької області Колегія в складі:

Головуючого-судді: Ляліної Л.М.

суддів: Ващук В.П., Рибчинського В.П.

при секретарі: Доценко М.І.

розглянула 21 березня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілої ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4, на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 23.01.2014 року щодо ОСОБА_2

за участю прокурора: Янушевича О.Ю.

обвинуваченого : ОСОБА_2

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженець с. Гонорівка Піщанського району

Вінницької області, жителя АДРЕСА_1

Українець, громадянин України ,

раніше судимий

02.08.2007 року Піщанським районним судом Вінницької області за ст.ст. 185 ч.3, 304, 186 ч.3, 70 КК України до п'яти років позбавлення волі

засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України до 5- ти років позбавлення волі . Вирішено питання речових доказів.

Як встановлено вироком суду,ОСОБА_2 16 вересня 2013 року біля 22 год. 30 хв. маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, з корисливих мотивів , знайшовши ключ під килимком вхідних дверей , відімкнув двері житлового будинку що знаходиться по АДРЕСА_2 , проник всередину будинку. Зайшовши до спальної кімнати , де в той час перебувала господарка будинку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відкрито , без застосування фізичного насильства та погроз , заволодів грішми в сумі 1 100 грн. та бувшим у користуванні мобільним телефоном « Nokia 3310 » вартістю 100 гривень ,які належали потерпілій, після чого вийшов з будинку. Викраденими грішми та телефоном розпорядився на свій розсуд. Його діями була завдана матеріальна шкода на загальну суму 1 200 гривень.

В апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2 ,адвоката ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_3, ставиться питання про зміну вироку суду , до обраної міри покарання застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було винесено вирок в якому було неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню важкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості , не було враховано особу засудженого , а саме його явку з повинною, добровільне відшкодування шкоди потерпілій, визнання вини .

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора Янушевича О.Ю., який вважає вирок законним і обґрунтованим, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд прийшов до висновку про задоволення апеляційних скарг.

Призначене судом покарання ОСОБА_2 у вигляді реального позбавлення волі, хоча і не виходить за межі ,передбачені ч.3 ст. 186 КК України, але за своїм характером є явно несправедливим - надмірно суворим та з точки зору кримінального закону явно не відповідає характеру і ступеню суспільної небезпеки злочину і особи винного. Суд не навів у вироку відповідні доводи, які б вказували на не можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Прокурор в судовому засіданні першої інстанції просив призначити покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно ст. 65 КК України , призначаючи покарання, суд має врахувати особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність .

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 р. « Про практику призначення судами кримінального покарання » передбачено , що суди повинні призначати покарання в межах , установлених санкцією статті із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.

Однак зазначені вимоги закону судом не виконано і рішення про призначення ОСОБА_2 реального покарання не вмотивовано у вироку.

Суд вважає можливим звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України .

Керуючись ст.ст. 404, 405, 419 КПК України, апеляційний суд, -

У х в а л и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_3, задовольнити.

Вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати його засудженим за ч.3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом 3-х місяців .

Судді:

Л.М. Ляліна В.П. Ващук В.П. Рибчинський

З оригіналом вірно: