Справа № 369/3769/13-ц Головуючий у І інстанції Волчок А.Я.

Провадження № 22-ц/780/1520/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник

Категорія 4 17.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Малорода О.І., Сліпченка О.І.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири, посилаючись на те, що вона від 2003 року перебувала з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4.

04 квітня 2013 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя було задоволено її позов щодо стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_3 та встановлено факт наявності шлюбних відносин між нею та відповідачем.

Також зазначала, що у травні 2010 року її чоловік придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 і належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17 травня 2010 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за номером 405.

Просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 і належить відповідачу на праві приватної власності.

В ході розгляду справи позивачка збільшила розмір позовних вимог, посилаючись на те, що з нею проживає донька, а розмір аліментів, які вона отримує на дитину недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.

Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

За правилами ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За частиною 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі перебували у фактичних шлюбних відносинах від липня 2003 року. Від сумісного проживання мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сумісне проживання між сторонами фактично припинено, вони проживають окремо, а дитина проживає разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні.

Вказані обставини встановлені рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 3 квітня 2013 року, яке набрало законної сили і відповідно до ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

За час спільного проживання сторони набули нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Зазначені обставини підтверджуються договором купівлі - продажу квартири від 17 травня 2010 року і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дитини, недостатній для забезпечення її фізичного духовного розвитку та лікування, і крім того, ОСОБА_3 має заборгованість по аліментах, що підтверджується довідкою-розрахунком Шевченківського ВДВС Запорізького міського управління юстиції від 18 вересня 2013 року за №1316/15 від 18 вересня 2013 року.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги, посилаючись на ст.ст.70, 74 СК України, оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ПАТ «Банк Національний Кредит» про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Малород О.І.

Сліпченко О.І.