АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. КРИВИЙ РІГ
Справа № 10798/2006 Головуючий
Категорія - 21 (П) у 1 інстанції - Валуева В.Г.
Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА Іменем України
2006р. жовтня 26 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
суддів: Карнаух В.В., МитрофановоїЛ.В.
при секретарі Кобзєвій К.І.
за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Онищенко Є.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі, відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 26 грудня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі, відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення недорахованої суми регресу в зв'язку з профзахворюванням, компенсації моральної шкоди, -
Встановила:
В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом і просив стягнути на його користь з відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" (далі ВАТ „КЗРК") недораховану суму регресу - 19841,43грн,, компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою -11577,31грн., а також відшкодувати моральну шкоду у сумі 10 000грн. в зв'язку з неправомірними діями відповідача по недорахуванню регресних виплат;
- з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві просив стягнути недоплату по щомісячних страхових виплатах за період з 1.04.2001 року по 1.12.2005 року у сумі 42 607,32грн., а також компенсацію у зв'язку з несвоєчасною виплатою страхових сум - 1652,87грн.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що адміністрація шахти „Родіна", де він працював, незважаючи на неодноразове підвищення тарифних ставок, не підвищувала регресні виплати, що призвело до порушення його права на соціальний захист.
Відповідачі заперечували проти позову.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 26 грудня 2005 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 недораховану суму відшкодування шкоди у сумі 19841,43грн., компенсацію в зв'язку з несвоєчасною виплатою відшкодування шкоди у сумі 11577грн., а також компенсацію за спричинену моральну шкоду у сумі 4 000грн.;
- з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі ВВФ СС) в м.Кривому Розі стягнуто на користь ОСОБА_1 недоплату по щомісячних страхових виплатах у сумі 42607,23грн.; компенсацію з зв'язку з несвоєчасною виплатою щомісячних страхових виплат у сумі 1652,87грн. і щомісячно, починаючи з 1 грудня 2005 року, по 1386грн.70коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням районного суду, ВАТ „КЗРК" та ВВД ФСС України в м.Кривому Розі, подали апеляційні скарги, в яких ставлять питання про скасування рішення суду.
При цьому ВАТ „КЗРК" посилається на те, що судом порушені норми матеріального права. Судом не було досліджене питання фактичного підвищення тарифних ставок і окладів за період з 1.07.1994 року по 1.05.2000 року. Крім того, судом неправомірно задоволені вимоги позивача в частині стягнення компенсації та моральної шкоди.
Відділення виконавчої дирекції Фонду посилається на те, що суд необгрунтовано відкорегував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти зростання тарифних ставок і окладів, а не коефіцієнти фактичного підвищення заробітної плати, зокрема, з 1.07.1994 року, не перевіривши правильність розрахунків позивача, незаконно стягнув компенсацію втрати частини відшкодування шкоди.
2
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ „КЗРК" підлягає частковому задоволенню, а скарга ВВД ФСС України в м.Кривому Розі -задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 працював ІНФОРМАЦІЯ_1 шахти „Родіна" Виробничого об'єднання „Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ „ Криворізький залізорудний комбінат", де отримав професійне захворювання. За висновком ВТЕК від 9 січня 1991 року йому встановлено 25% втрати працездатності з 12.12.1990 року. В подальшому процент втрати професійної працездатності змінювався , з 30 жовтня 1991 року встановлено 70% втрати професійної працездатності.
Постановляючи рішення про стягнення заборгованості по регресних виплатах, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок сум необхідно робити з урахуванням всіх підвищень тарифних ставок, виходячи із базового середнього заробітку за січень-квітень 1992 року -10823,19крб.
Проте із таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов такого висновку на неповно досліджених обставинах справи.
Згідно абзацу 5 пункту 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, із змінами і доповненями (надалі Правила відшкодування шкоди), які були чинними на час, коли відшкодування шкоди позивачеві проводило виробниче об'єднання „Кривбасруда", середньомісячний заробіток підлягає корегуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
Проте, в матеріалах справи відсутні дані про те коли і в якому розмірі, виходячи із якого середнього заробітку, виплачувалися підприємством суми відшкодування втраченого заробітку.
Посилаючись в рішенні на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 року № 276, адміністрація шахти „Родіна" встановила по професії позивача середній заробіток 10823,19крб., суд не навів будь-яких доказів на підтвердження цього висновку.
В матеріалах справи відсутні докази незастосування відповідачем коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів і яких саме.
З яких міркувань суд виходив про неодноразове підвищення тарифних ставок на підприємстві, з матеріалів справи встановити неможливо.
В порушення цивільно-процесуального законодавства, в рішенні суду не наведені мотиви, з яких виходив суд при застосуванні тих чи інших коефіцієнтів.
В справі відсутні і не зазначені в рішенні суду дані про нараховані та сплачені ВАТ „КЗРК" суми відшкодування втраченого заробітку позивачеві, починаючи з 1992 року, що не дає можливості переевірити розрахунки суду.
Крім того, відповідно до п.28 Правил відшкодування шкоди, перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку неї 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування, нарахованого позивачу, встановлені обмеження.
Задовольняючи вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди та посилаючись на вимоги ст.440-1 ЦК України 1963 року, суд не встановив чи передбачають спірні правовідносини відшкодування моральної шкоди.
На думку колегії суддів, суд розглянув не всі вимоги, оскільки не перевірив правильність нарахування позивачеві сум відшкодування шкоди та їх корегування, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 311ч.1п.5, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі задовольнити.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 26 грудня 2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Доповідач -
Л.В.Михайлів