Справа № 407/281/14-а

2-а/407/27/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року 10 годин 20 хвилин м. Антрацит

Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі :

головуючого - судді Керімова Р.В.

при секретарі - Степаненко Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Антрацит адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу № 1 роти ДПС ЛМУ прапорщика міліції Дрокіна Євгена Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області з адміністративним позовом до інспектор ДПС взводу № 1 роти ДПС ЛМУ прапорщика міліції Дрокіна Євгена Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач ОСОБА_1 послався на те, що 21 січня 2014 року о 12 годині 12 хвилин по вул. Коцюбинського м. Луганська прапорщиком міліції Дрокіним Є.О. був складений протокол та винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення. У постанові зазначено, що 21.01.2014 року об 11 годині 45 хвилин по вул. Коцюбинського м. Луганськ він, керуючи автомобілем ВАЗ 2107 н/з 131443 здійснив зупинку у два ряди та менше трьох метрів до суцільної лінії дорожньої розмітки, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КпАП України, бо порушив п.п. 15.4, 15.9 «д» ПДР України.

Своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, ОСОБА_1 не визнає, вважає, що вимог ПДР України, не порушував. Зазначив, що керуючи автомобілем ВАЗ 2107 державний номер 131443, йому стало зле. Аби запобігти дорожньо-транспортній пригоді, він зупинив автомобіль, згідно з п. 2.14 «є» ПДР України, а саме, водій має право відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншим засобом неможливо запобігти власній загибелі та каліцтву громадян. Також він керувався п.2.9 «б» ПДР України, відповідно до якого водію забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані та у стані стомлення. Також зазначає, що ніяких замірів відстані до суцільної лінії дорожньої розмітки інспектором зроблено не було, крім того, суцільна лінія там відсутня.

Просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ПС1 № 326181 від 21.01.2014 року, а справу закрити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримує, посилаючись на вищенаведені обставини, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач Дрокін Є.О. у судове засідання не з'явився, не дивлячись на те, що про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином своєчасно, про причини своєї неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, який як суб'єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача від 21.01.2014 року за ст. 122 ч.1 КпАП України, серії АБ2 № 105663 (а.с.5).

Також відповідачем відносно позивача було винесено постанову серії ПС1 № 326181 від 21.01.2014 року в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с.6).

Обґрунтовуючи висновок про винність позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України, відповідач послався лише на вимоги ч.1 ст.122 КпАП України.

Суд, задовольняючи вимоги позивача ОСОБА_1, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадова особа органу державної влади має діяти виключно у межах, способом і у порядку, прямо передбаченими законом України.

Згідно з ч.1 ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 283 Кодексу про адміністративні правопорушення України визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що ухвалюється в конкретній справі. В ній повинні бути вказані не лише час, місце вчинення правопорушення, його суть, а й обставини вчинення правопорушення, а також наведені докази на обґрунтування наявності складу правопорушення та його юридичної кваліфікації. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, всіх свідків, речовими доказами, документами тощо.

В оскаржуваній постанові (а.с.6), як і в протоколі відносно ОСОБА_1 (а.с.5), всупереч вимогам ст. 283 КпАП України, фактичні обставини події викладено неповно, не перелічено ознаки об'єктивної сторони правопорушення, не наведено доказів винуватості позивача, а також не дано оцінки доказам, наявним у матеріалах справи.

Докази, наведені у постанові на обґрунтування висновку про винуватість позивача, є недостатніми.

Таким чином, суд вважає, що постанова винесена із грубим порушенням законодавства, що регулює правовідносини в сфері нагляду за дорожнім рухом.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владний повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність свого рішення щодо наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати постанову ПС1 № 326181 від 21.01.2014 р., яка складена інспектором ДПС взводу № 1 роти ДПС ЛМУ прапорщиком міліції Дрокіним Є.О. відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КпАП України, а справу - закрити.

Керуючись ст.ст. 11, 18, 20, 86, 99, 100, 159-161, 162, 163, 167, 171-2 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу № 1 роти ДПС ЛМУ прапорщика міліції Дрокіна Євгена Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ПС1 № 326181 від 21 січня 2014 року, яка складена інспектором ДПС взводу № 1 роти ДПС ЛМУ прапорщиком міліції Дрокіним Євгеном Олександровичем по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 Кодексу про адміністративні правопорушення України, відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., а справу - закрити.

Постанова суду є остаточною и оскарженню не підлягає.

Суддя Антрацитівского

міськрайонного суду Р. В. Керімов