Справа 22а-12215\2006                                      Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.,

Категорія 19( 1)                                                 Доповідач Михайлів Л.В.,

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006  року  листопада   16  дня   колегія   суддів  судової  палати   у   цивільних   справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді Михайлів Л.В.

суддів              Митрофанової Л.В., Карнаух В.В.

при секретарі Юровській О.Ю. за участю: представника позивача- ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, і просила стягнути з відповідала 70 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2006 року позов задоволений частково, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивачки стягнуто у відшкодування моральної шкоди 7 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду і постановления нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту "е" пункту 2 частини 1 ст. 21. частини 3 ст. 28. частини 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності"; судом не з'ясовані всі обставини справи, рішення є необгрунтованим, оскільки не надана оцінка доводам відповідача; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди і цим обставинам суд також не надав належної оцінки; в порушення вимог ст. 233 КЗпГ України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31,03.1995р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» суд не застосував тримісячний термін позовної давності щодо вимог про відшкодування моральної шкоди; в рішенні вказане , неправильне найменування відповідача і слід було вказати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому.Розі Дніпропетровської області.

Представник позивача- ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги, просила  залишити її без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Перевіривши законність . обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка з 01.10.004року працювала в ТОВ «Спроба» комірником.

В результаті нещасного випадку на виробництві 23.05.2005 року вона отримала виробничу травму, відповідно до висновку МСЕК від 14.12.2005 року позивачці встановлено 20 % втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди позивачці у зв'язку з трудовим каліцтвом встановлений в судовому засіданні. Позивачці протипоказана фізична праця, вона обмежена в пересуванні, роботі по дому, спілкуванні з дітьми та онуками, переносить моральні

страждання, що позбавляє її   нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.   

Висновок суду про відшкодування позивачці з боку відповідача відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп\2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Розмір   моральної   шкоди   визначений   судом   з   урахуванням   роз'яснень   п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", конкретних  обставин  по  справі,  характеру  моральних  страждань     і  наслідків,  що наступили.

Доводи відповідача про те, що суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту "е" пункту 2 частини 1 ст. 21. частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності" є безпідставними, оскільки позизачці втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК від 14.12.2005 року, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом не з'ясовані всі обставини справи, рішення є необгрунтованим, оскільки не надана оцінка доводам відповідача; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем і суд порушив принцип змагальності сторін, є безпідставними і висновків суду не спростовують.

Необгрунтованими є посилання відповідача на незастосування судом в порушення вимог ст. 233 КЗпП тримісячного терміну позовної давності щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки   зазначений строк позовної давності, згідно

зазначеної   норми,   застосовується   до звернень із заявою   про вирішення   трудового спору.

Неповне зазначення найменування відповідача у справі не є підставою для скасування  рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам  матеріального і процесуального законодавства, і не знаходить підстав до     задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.