Справа № 22ц-11476-2006р. Головуючий в 1-й інстанції -
Потьомкін О.П.
Категорія- 21 (II) Доповідач - Михайлів Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 р. листопада 16, дня колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі: головуючого - МИХАЙЛІВ Л.В.,
суддів - КАРНАУХ В.В., МИТРОФАНОВОЇ Л.В. при секретарі - Юровській О.Ю. за участю сторін: представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі
апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м .Кривому Розі, Криворізького державного гірничого управління
гідрозахисту, Відкритого акціонерного товариства «Північний
гірнозбагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Криворізького державного гірничого управління гідрозахисту Відкритого акціонерного товариства «Північний гірнозбагачувальний комбінат», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі про стягнення недоплати втраченого заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров'я, страхових виплат та компенсації,-
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду вищезазначеним позовам, в якому вказував що він працюючи на шахті «Першотравня-1» виробничого об'єднання «Кривбасруда» (в теперішній час «Криворізький залізорудний комбінат») та на ВАТ «Північний ГЗК» втратив професійну працездатність в результаті нещасного випадку та професійного захворювання. Починаючи з 1990 року він отримував відшкодування втраченого заробітку.
ОСОБА_3 вважає, що у свій час ВАТ «КЗРК» та ВАТ «Півн.ГЗК» застосували не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів, що призвело до недоплат суми відшкодування шкоди та не своєчасної виплати цих сум. Тому просив стягнути крім заборгованості і компенсацію втрати частини відшкодування у зв'язку з затримкою виплат.
У зв'язку з утворенням з 1.08.1998 року Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту на базі РУ «Першотравневе», куди увійшла й шахта «Першотравнева - 1», то позивач вважає, що управління також заборгувало йому по виплатах відшкодування шкоди.
С 1.04.2001 року після створення Фонду, позивач просив стягнути суми страхових виплат, а також компенсацію за несвоєчасну виплату відшкодування, з відділення Фонду.
Рішенням Тернавського районного суду м.Кривого Рогу від 21 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Постановлено стягнути з ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача 3407,61 грн. недоплати по одноразовій допомозі, 1603,34 грн. -недоплати втраченого заробітку, 4558,20 грн. - компенсації за своєчасну виплату одноразової допомоги, 844,36 грн. - за несвоєчасну виплату відшкодування шкоди, а всього : 10413,51 грн.
- з Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту на
користь позивача стягнуто 4002,56 грн. - недоплати відшкодування втраченого
заробітку, 2887,20 грн. - компенсації за порушення строків виплати, а всього -
6889,76 грн.;
· з ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» стягнуто на користь ОСОБА_3 1267,44 грн. - недоплати по одноразовій допомозі; 525,08 грн. - недоплати по втраченому заробітку, 1732,59 грн. - компенсації за порушення строків виплати одноразової допомоги, 387,63 грн. - за порушення строків виплати втраченого заробітку, в всього - 3912,74 грн.,
· з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування... стягнуто на користь позивача - 10445,71 грн. заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з 1.04.2001 року по 1.08.2005 року.
Згідно рішення відділення виконавчої дирекції Фонду забов'язано сплачувати ОСОБА_3 щомісячні виплати у розмірі 765 грн.34 коп., починаючи з 1 серпня 2005 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В апеляційній скарзі ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та Криворізька державне гірничорудне управління гідрозахисту ставлять питання про скасування нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_3 про стягнення сум з їх підприємств.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.
Відповідачі, при цьому, вказують на порушення норм матеріального права, що тягнуть скасування рішення суду.
Заперечують проти застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, вказуючи на те, що суд не перевірив чи мало місце фактичне підвищення заробітної плати по професії позивача.
Крім того, суд не прийняв до уваги, що відповідно до наказу НОМЕР_1 для нарахування сум відшкодування шкоди був взятий особистий заробіток позивача за останні 12 місяців перед встановленням профзахворювання, тобто, позивач отримував заробітну плату в урахуванням
коефіцієнту 2,5 з 1.01.1996 року.
Застосовуючи коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів, суд не врахував вимоги п.28 Правил... про те, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника.
ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» вказує в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував строки позовної давності і те, що вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Заперечуючи проти позову, відділення виконавчої дирекції вказувала і в апеляційній скарзі посилається на те, що у відділення виконавчої дирекції існує інтерес 3-ї особи, а суд притяг його як відповідача.
Криворізьке державне управління гідрозахисту, крім вказаного вище, посилається в апеляційній скарзі на те, що суд, стягнувши суми з них, не врахував, що підприємство з 1.08.1998 року по 1.04.2001 року виступало у якості платника від імені держави щомісячних регрес них сум позивачу; і на них не може бути покладена відповідальність у зв'язку з неправильним застосуванням коефіцієнтів ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що скарга виконавчої дирекції Фонду підлягає задоволенню повністю, а скарги ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та Криворізького державного гірничорудного управляння гідрозахисту - частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспарюється, ОСОБА_3 працював дробильником шахти «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда» ( в теперішній час - ВАТ «КЗРК»).
Внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 17.02.1990 року, заподіяна шкода здоров'ю. Висновком МСЕК від 11.07.1990 року встановлена втрата професійної працездатності 25 %. В подальшому відсоток втрати працездатності у зв'язку з нещасним випадком змінювався.
З 7.09.1995 року позивачу встановлена втрата профпрацездатності у зв'язку з профзахворюванням і двохсторонній кохлеарний неврит, отриманим ним у зв'язку з роботою в якості дробильника і машиніста конвеєра ДСФ шахти «Першотравнева-1».
Висновком МСЕК від 29.04.1998 року йому встановлено профзахворювання і вібраційна хвороба у зв'язку з роботою машиністом конвеєра і дробильником шахти «Першотравнева-1» та на ВАТ «Північний ПЗК». При розслідуванні причин профзахворювання встановлено вину цих двох підприємств.
Відсоток втрати працездатності у позивача змінювався.
У зв'язку з погіршенням стану його здоров'я висновком МСЕК від 3.03.2005 року йому встановлено втрату професійної працездатності 65 % безстроково.
Наказами по шахті «Першотравнева» ВО «Кривбасруда» НОМЕР_2; НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1 позивачу було визначено середній заробіток, і виходячи із середнього заробітку позивача, із застосуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві, розраховано суми відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також одноразову допомогу.
Наказом НОМЕР_5 по ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_3 визначено відшкодування шкоди відповідно до висновку МСЕК від 29.04.1998 року і вини підприємства 53,2 %, виходячи із середнього заробітку позивача на квітень 1998 року 297,80 грн. (а.с.55), У розмірі 31 грн.69 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що у свій час ВО «Кривбасруда» застосувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів. Відповідно і ВАТ «ПівнГЗК» не застосувало усіх необхідних коефіцієнтів, і тому позивач отримує занижену суму втраченого заробітку.
Суд першої інстанції зробив перерахунок сум відшкодування втраченого заробітку починаючи з 1.01.1996 року і без будь яких обмежень стягнув нараховані суми.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов такого висновку на неповно досліджених обставинах справи і з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно абз.5 п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, із змінами і доповненнями (далі Правила), які були чинними на час, коли відшкодування шкоди проводили ВАТ «КЗРК», ВАТ «Північний ГЗК» та Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту, середньомісячний заробіток підлягав коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
Проте в матеріалах справи відсутні дані про те, в якому розмірі і коли виплачувались підприємствами суми відшкодування шкоди.
В порушення вимог цивільно-процесуального законодавства в рішенні суду відсутні вказівки на коефіцієнти, які вже застосовувалися підприємствами при коригуванні сум відшкодування шкоди не наведені мотиви, з яких виходив суд, розраховуючи суми відшкодування шкоди, застосовуючи ці чи інші коефіцієнти.
Так, визначаючи розмір відшкодування шкоди станом на 1.11.1996 року у сумі 44,3б грн. із середнього заробітку 416,92 грн., суд не зазначив які коефіцієнти після квітня 1992 року застосував ВАТ «ПівнГЗК».
Суд неправильно вказав в рішенні, що в даному випадку необхідно за основу брати базовий заробіток у сумі 297 грн. 80 коп. (січень-квітень 1992 року), оскільки базовий заробіток за січень-квітень 1992 року не відповідає вказаній сумі (а.с.49)- Суд не визначився що за сума Е 297,80 грн. і які коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів після квітня 1992 року застосовані при розрахунках підприємством застосувавши коефіцієнт 1,4 з 1.11.1996 року, суд не навів доводів його застосування, а також підстави перерахунку.
Стягуючи з підприємств та Фонду суми недоплачених виплат з 1996 року, суд не звернув уваги на норми ст..71 ЦК України 1963 р. (з урахуванням правила п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 р.) та на роз'яснення, викладені в пунктах 1, 11, 12, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (з наступними змінами) згідно яких загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність) встановлюється тривалістю у три роки. У випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Крім того, відповідно до пункту 28 Правші перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок і окладів) за умови його роботи протягом календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування, нарахованого позивачеві, встановлені обмеження.
Відповідно до Закону від 23 вересня 1999 року № 1105 - VIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на виплати.
Однак, стягуючи з Фонду щомісячні страхові платежі за період з 1 квітня 2001 року до 1 серпня 2005 року ,суд не звернув уваги на це правило та всупереч вимогам статей 202, 203 ЦПК 1963 року не встановив, чи дотримано позивачем строк позовної давності при пред'явленні вимог до Фонду з урахуванням наведених мотивів.
Задовольняючи позов про стягнення суми відшкодування шкоди з Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту, суд не обґрунтував свій висновок.
На думку колегії, суд не розглянув всі вимоги позивача, так як не перевірив правильності нарахування позивачеві сум відшкодування шкоди та їх коригування, не визначився з відповідачем по сумах, які стягнув за період з 1.08.1998 року по 1.04.2001 року, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За вказаних обставин, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту задовольнити частково; апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2006 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.