№22a-770/06 p.                              Головуючий в суді 1 інстанції: Селезньова Т.В.

Доповідач: Карайван Т.Д.

УХВАЛА Іменем України

12 жовтня 2006 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого: Карайван Т.Д.

Суддів: Коротенко Є.В., Дмитрієвої Л.Д.

При секретарі: Кагадій І.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Луганську адміністративну справу по апеляційній скарзі УМВС України в Луганській області на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 31 травня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській про визнання неправомірними дій УМВС України в Луганській області та зобов'язання призначити пенсію,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2006 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду. Просив суд визнати неправомірними дії відповідача по відмові у призх-начені йому пенсії за вислугу років і зобов'язати відповідача призначити  йому пенсію з дня звернення з 18 лютого 2006 року у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року зі змінами від 4 липня 2002 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те,що на день звернення до відповідача за призначенням йому пенсії він досяг 45 річного віку, має загальний стаж більше 25 років і спеціальний стаж військової служби і служби в органах внутрішніх справ більше 12,5 років, тому мав і має право на призначення пенсії за вислугу років, передбаченої вказаним Законом, а відповідач неправомірно відмовив йому в призначенні пенсії, чим порушив його пенсійні права.

Оскаржуваною постановою, суд задовольнив позов ОСОБА_1 в повному обсязі. Постановив визнати неправомірними дії посадових осіб УМВС України в Луганській області по відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов"язав УМВС України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", чинного на день звернення- з дня звернення - з 18 лютого 2006 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, посилаючись на порушення судом при розгляді справи норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд  вважає скаргу такою , що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд повно, всебічно та об"єктивно з"ясував обставини справи, наданим доказам дав відповідну оцінку та ухвалив законне рішення.

Як встановлено судом, позивач згідно п.б ст.. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" чинного на час його звернення, мав право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до цієї норми право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових, або спеціальних звань, а тако ж звільнених зі служби у зв"язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчинення корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни -незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менш 12 календарних років і 6-ти місяців становить військова служба, або служба в органах внутрішніх справ.

При зверненні позивача за призначенням пенсії всі умови, передбачені Законом були наявні, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи відповідача про те,що моментом призначення пенсії є день звільнення зі служби і що на саме цей час у позивача повинні бути наявними всі умови при яких призначається пенсія, судом обгрунтовано не прийняті до уваги, оскільки Законом передбачено, що пенсія призначається особам звільненим зі служби незалежно від підстав та часу звільнення.

Такі самі положення містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року №4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців ( крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

В п.4 даної постанови передбачається, що відповідно до ст.. 1,2,12 Закону №2262-12 право на довічну пенсію за вислугу років набувають військовослужбовці та інші особи, які мають право на пенсію згідно цього Закону, за наявності на день звільнення зі служби встановленої вислуги 20 років і більше- на підставі п.а ст.. 12 Закону №2262-12 за винятком, встановленим п.б ст..12 Закону № 2262-12 в редакції закону від 4 липня 2002 року №51-1У, введеного в дію з 6 серпня 2002 року, для військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно з цим законом, раніше звільнених зі служби. На підставі цього Закону, починаючи з 6 серпня 2002 року незалежно від підстав та часу звільнення може бути призначена пенсія за умови, що цим особам виповнилося 45 років, і що вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6-ти місяців становить військова служба, або служба в органах внутрішніх справ чи в державній пожежній охороні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені норми процесуального права, чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Постанова суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи і підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст..ст.. 198,200 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області відхилити.

Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 31 травня залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.