АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 22-ц/796/4025/2014 головуючий у 1-й інстанції: Фаркош Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Соколової В.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Охневській Т.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України Пшонки Віктора Павловича про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що Генеральним прокурором України йому не надана належна відповідь у вигляді належним чином посвідченої копії процесуального документу - постанови прийнятої за результатом розгляду його заяви від 30 липня 2007 року про порушення кримінальної справи проти прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 по факту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України та ч. 1 ст. 382 КК України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Генерального прокурора України Пшонки В.П. 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що судовий розгляд справи відбувся за участю неналежного представника відповідача; судом неправомірно не було розглянуто його клопотання про проведення у справі судово-психологічної експертизи; висновок суду про недоведеність наявності підстав для відшкодування моральної шкоди є необгрунтованим, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Прокурор Генеральної прокуратури України - СемененкоВ.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що 30 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області із заявою про злочин, в якій просив порушити кримінальну справу проти прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 за неналежну, на його думку, організацію перевірки обставин смерті його сина ОСОБА_6, а також ненадання йому відповіді на його заяву про злочин за № 14-к від 26 червня 2012 року про порушення кримінальної справи проти заступника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_7 по факту злочину, передбаченого ст. 365 КК України, ч. 1 ст. 396 КК України.
Постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2012 року зазначену заяву ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи проти прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_10 по факту злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, ч. 1 ст. 382 КК України направлено за належністю до Генеральної прокуратури України.
15 серпня 2012 року вказана заява ОСОБА_1 разом із постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2012 року надійшла до Генеральної прокуратури України.
Генеральною прокуратурою України повідомлено ОСОБА_1 про те, що оскільки порушені у зверненні питання належать до компетенції прокуратури Дніпропетровської області, на підставі ст. 121 Конституції України та ст. ст. 13 і 15 Закону України "Про прокуратуру" його звернення щодо неналежної перевірки обставин смерті ОСОБА_8 та з інших питань направлено до прокуратури Дніпропетровської області для організації перевірки, прийняття рішення згідно з вимогами чинного законодавства, а також інформування заявника про вжиті заходи у спосіб і строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
27 серпня 2012 року ОСОБА_1 оскаржив прийняте Генеральною прокуратурою України рішення до Печерського районного суду м. Києва, постановою якого від 25 вересня 2012 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України залишено без задоволення.
Статтею 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені часті, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до чинного законодавства, роз'яснень, викладених в п. п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювача.
Виходячи з викладеного та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, для задоволення заявленого позову про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 мав довести наявність перелічених вище умов.
Позивачем протиправність дій чи бездіяльності Генерального прокурора України, а також наявність причинного зв'язку між такою дією (бездіяльністю) та шкодою, яку зазнала заінтересована особа, не доведена.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на Генерального прокурора України обов'язку про відшкодуванню моральної шкоди й обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги про те, що судовий розгляд справи відбувся за участю неналежного представника відповідача є надуманими та такими, що підлягають відхиленню.
Посилання скаржника на те, що судом неправомірно не було розглянуто його клопотання про проведення у справі судово-психологічної експертизи є безпідставними, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року у задоволенні відповідного клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи відмовлено.
Твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що матеріали справи містять достатньо доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог є необгрунтованими та спростовуються вищенаведеним.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: В.В. Соколова
Л.Д.Поливач