ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
У Х В А Л А
26.03.2014 Справа № 917/2408/13
За заявою Комунального підприємства "Теплоенерго" про розстрочку виконання рішення від 14.01.2014 по справі №917/2408/13
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Чапаєва, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39617
про стягнення грошових коштів в сумі 529 460,47 грн.
Суддя Плотницька Н.Б.
Представники:
від стягувача - Чижевська Р.В., дов. від 30.12.2013 №41/10
від боржника - Грак С.С., дов. від 03.06.2013 б/н
Розглядається заява КП "Теплоенерго" (вх.№2906 від 11.03.2014) про розстрочку виконання рішення суду від 14.01.2014 по справі №917/2408/13, яким з останнього було стягнуто 476 605,28 грн. основного боргу, 8 651,84 грн. пені, 360,19 грн. інфляційних втрат, 10 480,80 грн. 3% річних та 10 589,21 грн. судового збору.
Уповноважений представник заявника в судовому засіданні викладені у заяві доводи підтримав, просить суд розстрочити виконання рішення на два роки рівними частинами згідно доданого графіка.
Від стягувача надійшли заперечення (вх.№3297 від 17.03.2014) на заяву про розстрочку виконання рішення, представник стягувача в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданої заяви.
Розглянувши матеріали справи та поданої заяви, суд встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.01.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2014, позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 476 605,28 грн. основного боргу, 8 651,84 грн. пені, 360,19 грн. інфляційних втрат, 10 480,80 грн. 3% річних та 10 589,21 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення видано наказ від 11.03.2014.
11.03.2014 відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить суд розстрочити виконання рішення від 14.01.2014 у справі №917/2408/13 на два роки рівними частинами згідно доданого графіка.
Заявник (боржник) обґрунтовує заяву неможливістю виконання рішення суду через вкрай скрутний фінансово-економічний стан, відсутність субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію для населення, можливими негативними наслідками техногенного характеру. В якості доказів до заяви додано звіт про фінансові результати боржника за 2013 рік, баланс підприємства станом на 01.01.2014, а також розрахунок заборгованості з різниці в тарифах за грудень 2012 року та 2013 рік. Крім того, представник боржника в судовому засіданні посилався на судову практику щодо розстрочення виконання рішень господарських судів.
Стягувач у своїх запереченнях на заяву боржника про розстрочку виконання рішення також посилається на скрутне фінансове становище позивача, відсутність виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду та судову практику Вищого господарського суду України з даного питання. В якості доказу додано копію звіту про фінансові результати стягувача за 9 місяців 2013 року.
Представник стягувача в судовому засіданні наголосив, що рішенням від 14.01.2014 було стягнуто в примусовому порядку кошти за договором про реструктуризацію заборгованості від 25.06.2012 №14/12-292. Даним договором було розстрочено виплату заборгованості, що утворилась у боржника перед стягувачем у 2011 році за договором поставки природного газу від 29.10.2010 №10/11-23ТЕ-03.
Як стверджує стягувач та не заперечує боржник, зобов'язання боржника за договорами від 29.10.2010 №10/11-23ТЕ-03 та від 25.06.2012 №14/12-292 на час розгляду заяви не виконано в повному обсязі.
При розгляді заяви суд виходить з наступного.
Згідно статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як зазначено у п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Отже, в основу ухвали про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд також бере до уваги те, що п. 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
В зв'язку з тим, що розстрочка виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан.
Суд приймає до уваги факт невиконання як взятих на себе договірних зобов'язань, так рішення суду протягом значного проміжку часу та відсутність будь-яких доказів, які б вказували на здійснення боржником заходів на погашення заборгованості.
Відповідно до статті 4-3,статті 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на обставини, які зазначені в заяві про розстрочку виконання рішення та надані для її обґрунтування документи, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Комунальному підприємству "Теплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду від 14.01.2014 по справі №917/2408/13.
2. Копії ухвали направити стягувачу та боржнику.
Суддя Плотницька Н.Б.