АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-2001/2006 р.                                        Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст. 186 ч,2                                                  суддя Бондаревої Г.М.

КК України                                                                Доповідач Кузьменко В.М.

УХВАЛА ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2006 року   колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф. суддів: Кузьменко В.М., Власкіна В.М. за участю прокурора Руденко В.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,    ІНФОРМАЦІЯ_1,          уродженець м.Першотравенська Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, не працюючий, раніше судимий: 24.02.2004 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ст. 189 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки,

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України приєднано частково покарання не відбуте засудженим за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2004 року і остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі.

ОСОБА_1 засуджено за те, що 10 лютого 2005 року близько 12 години біля СОШ № 1 м. Першотравенська відкрито викрав мобільний телефон «Samsung С-100» в чехлі з стартовим пакетом загальною вартістю 840 грн. з рук ОСОБА_2, який належить ОСОБА_3.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання, застосувавши до нього ст. 69 КК України, посилаючись на те, що він визнав себе винним, телефон повернув потерпілому.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах, проти який не заперечує і сам засуджений.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ст. 186 ч. 2 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним, дані про особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що міру покарання він повинен відбувати у вигляді позбавлення волі, відповідно до вчиненого призначивши йому строк покарання. Судова колегія не вбачає достатніх підстав для застосування до засудженого ст. 69 КК України, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності і вчинив злочин в період іспитового строку. Отже суд обгрунтовано призначив йому покарання по правилам ст. 71 КК України.

Отже доводи засудженого про суворість покарання безпідставні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 липня 2006 року щодо нього - без зміни.