ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2014 року Справа №922/3261/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.
при секретарі Голозубовій О.І.,
за участі представників сторін:
прокурор - Дудник В.В.,
Позивач - Сосіна І.О.,
Відповідач - Шевченко В.Л.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. № 444 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 22.01.14 року у справі
за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,
до Виробничо-комерційне підприємство "Нордік" у формі ТОВ, м. Харків,
про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Мамалуй О.О.) від 22.01.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, прокурор зазначає, що встановлений екологічною перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки. Тому, на думку прокурора, для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки достатньо лише встановлення факту наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів чи сміття.
Також, апелянт вказує, що акт перевірки №799/09-18 відповідає вимогам діючого на час перевірки законодавства.
Окрім того, на думку скаржника, позовні вимоги прокурора повністю обґрунтовані актом перевірки, приписом про усунення правопорушень, та доводять наявність протиправної поведінки в діях відповідача, шкоди, вини відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
Від Державної екологічної інспекції у Харківській області до суду надійшли письмові пояснення (вх. №1615 від 24.02.2014 року), де позивач підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2085 від 11.03.2014 року), де Виробничо-комерційне підприємство "Нордік" заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд оскаржуване рішення залишити без змін.
До судового засідання, яке відбулося 12.03.2014 року, з'явились повноважні представники сторін, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до договору оренди землі від 01.08.2011 Харківська міська
рада на підставі рішення 43 сесії 5 скликання від 29.04.2010 № 62/10 «Про
продовження строків будівництва об'єктів» надала ТОВ ВКП «Нордік» земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості загальною площею 1,0775 га, з яких під забудовою 0,0990 га, інших угідь - 0,9785 га, за адресою: м. Харків, вул. Текстильна, 4а, - терміном до 31.12.2012.
Держекоінспекція провела перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ ВКП «Нордік», в ході якої було складено акт №799/09-18.
За даними перевірки встановлено, що на балансі підприємства знаходиться артезіанська свердловина, яка розташована за адресою: Текстильна, 4а. ТОВ ВКП «Нордік» було надано паспорт артсвердловини, який розроблений в 2005 році КІТ «Південукрекологія», глибина свердловини складає 70 м. Також в ході перевірки встановлено, що ТОВ ВКП «Нордік» в період з 02 10.2010 по 05.12.2010 здійснював забір води з артезіанської свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.
В ході діяльності ТОВ ВКП «Нордік» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Встановлено, що джерелами утворення викидів забруднюючих речовин на підприємстві являються:
- заготівельна ділянка (приміщення);
- механічний цех (приміщення);
- Топкова № 1. Котельна, а саме котел "Pegasus F2 85Т";
- Топкова № 1. Котельна, а саме котел "Pegasus F2 102Т";
- Топкова № 2. Котельна, а саме котел "Pegasus F2 85Т";
- Топкова № 2. Котельна, а саме котел "Pegasus F2 102Т".
Паспорт установки очистки газу (ГОУ) відсутній, реєстрація установки в Державній екологічній інспекції у Харківській області не проведено, що не відповідає правилам технічної експлуатації установки очистки газу затверджені наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009 №52, зареєстрованим в Мінюсті України від 13.04.2009 №327/16343 і є порушенням ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Державна екологічна інспекція у Харківській області встановила, що ТОВ ВКП «Нордік» до 01.02.2011 року здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
При натурному обстеженні території підприємства було виявлено факт засмічення земельної ділянки площею 10,5 м2 та об'ємом 15,75 м3, а саме розміщення будівельних відходів та відходів деревини на відкритій земельній ділянці без твердого покриття, що зафіксовано відповідним актом обстеження засміченої земельної ділянки від 11.10.2012 №799/09-18-зас.І і є порушенням ст.17 Закону України «Про відходи», ст. 35 Закону України «Про охорону земель».
Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1 -ВТ ТОВ ВКП «Нордік» не ведеться, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи».
Наявний в матеріалах справи Акт перевірки від № 799/09-18 від 28.09,01-05,08-12,15-18.10.2012 р., підпису керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб не містить.
Держекоінспекцією за результатами перевірки ТОВ ВКП «Нордік» (м. Харків, вул. Текстильна,4а) пред'явлена претензія №44 про відшкодування шкоди завданої державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 32735,85 грн. Розмір шкоди розрахований відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства».
В основу рішення про відмову в позові судом першої інстанції покладено висновок про недоведеність належними доказами факту засмічення відповідачем орендованої земельної ділянки відходами та допущені позивачем процедурні порушення при проведенні у вересні-жовтні 2012 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, зокрема, щодо проведення перевірки за відсутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб, якими акт перевірки не підписувався, а також без направлення акту перевірки та припису на адресу відповідача, тобто без дотримання вимог п.п.4.9, 4.14, 4.17,4.19, 4.21, 4.23 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15 січня 2009 р. за N 18/16034.
Однак, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними та помилковими.
По-перше, відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Таким чином, питання додержання Держекоінспекцією вимог чинного законодавства під час проведення перевірочних дій належить до виключної компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Водночас, у даному випадку, під час прийняття рішення по справі, господарський суд Харківської області вийшов за межі своїх повноважень та надав оцінку законності рішень та дій суб'єкта владних повноважень - Державної екологічної інспекції у Харківській області під час проведення перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ ВКП «Нордік».
Фактично судом вирішено непідсудне йому питання.
По-друге, із наявного у матеріалах справи акту перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області №799/09-18 вбачається, що перевірка проводилася у присутності уповноваженого представника ТОВ ВКП «Нордік» - Шевченка В.Л. Проте, акт не містить підпису керівника суб'єкта господарювання.
В той же час, відповідно до п.4.21 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15 січня 2009 р. за N 18/16034, передбачено, що у разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акта перевірки особисто, то такий акт передається через канцелярію суб'єкта господарювання (із зазначенням вхідного реєстраційного номеру) або відправляється рекомендованим листом. Згідно з п.4.24 вищевказаного Порядку у разі якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання приписів особисто, припис відправляється рекомендованим листом.
Матеріалами справи підтверджується факт направлення акта перевірки та припису - рекомендованими листами від 19.10.2012 року та 26.10.2012 року.
Таким чином, відсутність підпису керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання жодним чином не спростовує факту його присутності під час проведення перевірки.
По-третє, матеріали справи свідчать, що посадові особи ТОВ ВКП «Нордік» неодноразово листами від 23.11.2012 року №5541/01-21/02-19 та від 05.12.2012 року №5723/01-21/02-19 викликалися Державною екологічною інспекцією у Харківській області для надання пояснень та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, посадові особи ТОВ ВКП «Нордік» до інспекції не прибули та пояснень щодо вчинення порушення природоохоронного законодавства не надали.
Згідно вимог ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, зокрема, має містити пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, вищевикладені факти неявки та ненадання пояснень щодо вчиненого порушення природоохоронного законодавства посадовими особами ТОВ ВКП «Нордік» унеможливили складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Натомість, чинне природоохоронне законодавство не визначає протокол про адміністративне правопорушення в якості єдиного (допустимого) доказу в підтвердження факту екологічного правопорушення. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є лише одним з доказів вчинення такого правопорушення. Тим більше, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно посадових осіб суб'єкта господарювання чи фізичних осіб (громадян), а не щодо юридичної особи, в зв'язку з чим, на відміну від акта перевірки чи припису, адресованого правопорушнику, не може достеменно свідчити про порушення товариством природоохоронного законодавства.
Тому, висновок суду першої інстанції про недоведеність прокурором факту порушення природоохоронного законодавства через відсутність протоколу про адміністративне правопорушення є передчасним.
По-четверте, протиправність дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області при проведенні перевірки та складанні акта від 18.10.2012 №799/09-18, зокрема, в частині проведення перевірки за відсутності компетентної посадової особи відповідача, так само як і незаконність припису про усунення порушень №02-25-106 від 24.10.2012 не встановлено в порядку адміністративного судочинства, а висновки місцевого господарського суду про зворотне виходять за межі юрисдикції господарського суду та суперечать вимогам ст.12 ГПК України і ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, колегією суддів визнаються помилковими висновки суду про неможливість застосування акту перевірки від 18.10.2012, припису №02-25-106 від 24.10.2012 та розрахунку заподіяної шкоди в якості належних доказів на підтвердження наявності підстав для відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства, а саме внаслідок засмічення земель відходами.
Що стосується висновків суду про відсутність в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства посилань на підтвердження факту засмічення відповідачем орендованої земельної ділянки протоколами лабораторних досліджень, то такі висновки не мають істотного значення для даної справи з огляду на наступне.
Згідно з абзацом 2 ст.1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Відповідно до п."а" ч.1 ст.32 та ч.ч.4,7 ст.33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно з п.п.3.1-3.3,3.4,3.6 Методики №149 землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення. Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики. У випадках складних ситуацій, коли обсяг забруднення не може бути визначеним за підпунктом 3.4 цієї Методики, спеціалізовані організації виконують еколого-геологічні роботи.
Таким чином, проведення еколого-геологічних лабораторних досліджень з фіксацією їх результатів відповідними протоколами необхідне виключно з метою встановлення того факту, що тимчасове розміщення землекористувачем відходів на земельній ділянці призвело до забруднення навколишнього природного середовища, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки, але аж ніяк не її забрудненням, що не слід ототожнювати. Чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики №149). Причому, факт засмічення земель та розмір завданої шкоди встановлюються на основі акту перевірки, складеного компетентним органом, припису, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення природоохоронного законодавства тощо.
Встановлений екологічною перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки. Тому для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних (шкодочинних) речовин у ґрунтах, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів чи сміття.
Наведеним спростовується позиція суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства шляхом засмічення землі будівельними відходами.
Однак, доводи позивача безпідставно та помилково були відхилені судом першої інстанції. Вказані порушення суду першої інстанції при ухваленні рішення призвели до помилкових та неправомірних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони.
Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як було наведено вище, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяною державі внаслідок засмічення відповідачем земельної ділянки промисловими відходами.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".
У статтях 17, 33, 34, 351 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.
Відповідно до статті 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами".
За приписами статей 42, 43 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів."
Згідно зі ст. 69 даного Закону "Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів."
Згідно з ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Виходячи зі змісту цієї норми підставою цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка заподіювача (дії чи бездіяльність), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина. Тому, відповідно до статті 1116 Цивільного кодексу України позивач повинен довести факт протиправної поведінки відповідача, настання шкоди (її розмір) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди,
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими побутовими відходами та іншими відходами регулюється Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 р. (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р.)(п 1.2.Методики). Ця Методика поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності ( п. 1.2. Методики).
В пункті 2 Методики містяться визначення таких термінів як забруднення земель та засмічення земель.
Так засмічення земель визначено як наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів, а забруднення земель-накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. Згідно з пунктом 3.2 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Згідно з п. 2 Методики до відкритих земель належать землі рослинного покриву або з незначеним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам'янисті місця, піски, яри, мочари,солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом.
Зважаючи на наведені положення Методики, умовами для кваліфікації дій відповідача як засмічення земельної ділянки та для розрахунку заподіяної такими діями розміру шкоди є наявність в сукупності, встановлених в судовому порядку наступних фактів:
- Наявність відкритого ґрунту;
- Розміщення сторонніх предметів і матеріалів на ґрунті (сміття) без відповідного дозволу;
- Забруднення або можливість призведення до забруднення навколишнього природного середовища.
У відповідності до пунктів 3.3., 5.1. Методики факти засмічення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, на основі яких обчислюються розміри шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земель
При цьому акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464).
Матеріали справи свідчать, що при натурному обстеженні території підприємства було виявлено факт засмічення земельної ділянки площею 10,5 м2 та об'ємом 15,75 м3, а саме розміщення будівельних відходів та відходів деревини на відкритій земельній ділянці без твердого покриття, що зафіксовано відповідним актом обстеження засміченої земельної ділянки від 11.10.2012 №799/09-18-зас.І Площа засмічення становить 0,00105 га.
Також, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №799/09-18 від 28.09-18.10.2012 року встановлено факт засмічення земельної ділянки площею 10,5 м2 та об'ємом 15,75 м3, а саме розміщення будівельних відходів та відходів деревини на відкритій земельній ділянці без твердого покриття.
Зазначені акт обстеження засміченої земельної ділянки від 11.10.2012 №799/09-18-зас.І та акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №799/09-18 від 28.09-18.10.2012 року у встановленому законом порядку не оскаржувались та є чинними, а тому, є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Державною екологічною інспекцією винесено припис ТОВ ВКП «Нордік» від 24.10.2012 року №02-25-106 з переліком заходів, спрямованих на усунення порушення вимог природоохоронного законодавства та недопущення їх в подальшому.
Відповідно до Розрахунків розміру шкоди заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами від 18.02.2013 року виконаних на підставі Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1997р. за № 285/2725 (далі - Методика №171), загальний розмір шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки становить 32735,85 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи в їх сукупності, в тому числі і акт обстеження засміченої земельної ділянки від 11.10.2012 року №799/09-18-зас.І, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №799/09-18 від 28.09-18.10.2012 року, припис від 24.10.2012 року №02-25-106, претензія №44 підтверджують протиправну поведінку відповідача у вигляді засмічення земельної ділянки та наявність шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а тому прокурором доведено факти, які є підставами для стягнення з відповідача шкоди.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню, а з ТОВ ВКП «Нордік» підлягає стягненню збитки по відшкодуванню шкоди завданої державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 32735,85 грн.
Разом з тим, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного закону).
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).
Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).
Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. При цьому п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного бюджету України та місцевих бюджетів.
За таких обставин, оскільки рішення господарського суду Харківської області від 22.01.2014 року у справі №922/3261/13 прийнято з порушенням норм матеріального права, дане рішення підлягає скасуванню повністю.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.01.14 року у справі №922/3261/13 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача - Виробничо-комерційного підприємства "Нордік" у формі ТОВ (61157, Харківська область, м. Харків, вул. Текстильна, 4а) до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Харківської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Харківської міської ради шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами у розмірі 32735,85 грн., із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 17.03.2014 року.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.