14.03.2014 Справа № 111/360/14-а
2-а/111/12/2014
ПОСТАНОВА
іменем України
14 березня 2014 р. смт. Леніне
Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Казацького В.В.
при секретарі Кадіровій Р.А.
розглянувши в письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК про визнання протоколу незаконним, зобов'язання призначити пенсію за втратою годувальника, -
В С Т А Н О В И В:
28 січня 2014 року позивач звернулася до Ленінського районного суду АР Крим із позовом до відповідача про визнання протоколу незаконним, зобов'язання призначити пенсію за втратою годувальника. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 Позивач звернулася до відповідача для призначення пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування», однак отримала відмову, оскільки у її чоловіка відсутній необхідний розмір страхового стажу. Вважає, що такими діями відповідача порушені її права, оскільки на момент смерті її чоловік був інвалідом 2 групи, а тому на підставі ч.2 ст. 32 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж не повинен взагалі враховуватися. За захистом своїх прав позивач звернулася до суду.
Позивач, представник відповідача, сповіщені належним чином, у судове засідання не з'явилися. Позивач, представник відповідача заявили письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Представником відповідача надано письмові заперечення на позовну заяву.
Згідно ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснювалося, оскільки в судове засідання не з'явилися особи, які беруть участь у справі та на підставі ч.6 ст. 128 КАС України справу було розглянуто в письмовому провадженні.
Ухвалами від 31.01.2014 року та 03.02.2014 року відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконанні делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001, № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Він є головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управлінь солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управлінь Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.п. 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року 16 8-2. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Згідно наданих відповідачем заперечень, позивач звернулася до відповідача з приводу призначення пенсії за втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вважає, що позивач не має права на призначення пенсії за втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування», оскільки у померлого чоловіка не підтверджується наявність необхідного страхового стажу - 7 років, а документами підтверджено лише 4 роки 8 місяців та 15 днів страхового стажу. Крім того, померлий годувальник на момент смерті не був пенсіонером, оскільки пенсію не отримував (а.с. 14).
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України (а.с. 3), є дружиною ОСОБА_2 (а.с. 6), від спільного життя у них є дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої записаний ОСОБА_2 (а.с. 4). Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5). За життя померлий отримував державну соціальну допомогу як інвалід 2 групи згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», що вбачається з відповідного свідоцтва (а.с. 8). Як вбачається з копії трудової книжки померлого, він з 2000 по 2009 рік працював, звільнений 15.05.2009 року за власним бажанням (а.с. 15-20). Як вбачається з копії протоколу №16014 від 10.01.2014 року та протоколу №16014 від 11.02.2014 року УПФ в Ленінському районі АРК відмовило позивачу в призначенні пенсії за втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування» через те, що документами підтверджено лише 4 роки 8 місяців і 15 днів страхового стажу при необхідних 7 роках (а.с. 7,21).
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до ст. 32 даного Закону страховий стаж для ОСОБА_2, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, становить 7 років. Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування» якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
Згідно наданих відповідачем заперечень УПФУ в Ленінському районі АРК вважає наявним у померлого ОСОБА_2 лише 4 роки 8 місяців і 15 днів страхового стажу, при цьому не приймаючи період його роботи з 01.04.2000 року по 27.10.2000 року через невідповідність записів у трудовій книжці вимогам законодавства, та зазначаючи, що період роботи ОСОБА_2 з 23.11.2005 року по 15.05.2009 року включений у страховий стаж пропорційно сплаченим страховим внескам.
Оскільки позивачем не надано доказів того, що проведений відповідачем розрахунок страхового стажу померлого чоловіка не відповідає дійсності, що страхові внески у вказані періоди сплачувалися померлим у повному обсязі, суд не вбачає підстав сумніватися у проведеному відповідачем розрахунку страхового стажу та вважає встановленим, що у померлого ОСОБА_2 наявні лише 4 роки 8 місяців і 15 днів страхового стажу.
Також позивачем не надано суду жодних доказів того, що померлий ОСОБА_2 за життя отримував пенсію, а отже мав статус пенсіонера. Наявність у померлого посвідчення про право на державну соціальну допомогу як інваліду 2 групи не є доказом наявності статусу пенсіонера. Також позивачем не надано жодних доказів того, що інвалідність у померлого ОСОБА_2 настала в період проходження ним строкової військової служби.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведена незаконність дій та рішень відповідача, відсутні підстави для зобов,язання відповідача призначити позивачу пенсію з підстав, викладених у позовній заяві, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 36 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18, 23, 86, 94, 100, 104, 105, 160, 162-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена сторонами та іншими особами, які брали участь у справі в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Казацький В.В.