11-кп/792/32/14 Головуючий в 1-й інстанції

676/5752/13-к Кузняк-Годлевська Е.В. Категорія: Доповідач Задворний

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючого-судді Задворного О.Л.,

суддів Барчука В.М., Бондар В.В.,

з участю:

секретаря судового

засідання Молодої І.О.,

прокурора Павлишина В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника-адвоката ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого

адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 05 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Оленівка Кам'янець-Подільського району, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,-

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 50000 грн. моральної шкоди.

За вироком місцевого суду близько 21 год. 19 червня 2013 року у приміщенні магазину «Продукти» по вул. Шкільна, 8 в с. Колубаївці Кам"янець-Подільського району ОСОБА_3, в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних стосунків, запропонував потерпілому ОСОБА_5 вийти на вулицю для з'ясування стосунків, де притиснув власним тілом потерпілого до будівлі магазину. При цьому ОСОБА_3 зубами умисно відкусив ОСОБА_5 кінчик носа, заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді непоправного знівечення обличчя.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок змінити і перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України і призначити йому покарання в межах санкції зазначеного кримінального закону із застосуванням ст. 75 КК України.

Зазначає, що між ним та ОСОБА_5 виникла бійка і коли останній схопив його за шию, він, вириваючись, відкусив потерпілому кінчик носа.

Вважає, що він оборонявся від дій ОСОБА_5 і можливо при цьому перевищив межі необхідної оборони.

Крім цього, судом не було взято до уваги те, що потерпілий ОСОБА_5 також був в стані алкогольного сп'яніння і що він повністю визнав свою вину за ст. 124 КК України, розкаявся та відшкодував потерпілому матеріальну шкоду.

В своїх запереченнях представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду залишити без змін, як законний та обґрунтований, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення. Зазначає, що ОСОБА_3 в стані не обхідної оборони не перебував.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4 про необхідність зміни вироку з підстав зазначених в апеляційній скарзі; пояснення: потерпілого ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_6 про залишення вироку без зміни; прокурора про законність та обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5 за викладених у вироку обставин ґрунтується на доказах, одержаних у встановленому законом порядку, досліджених в судових засіданнях, належно оцінених судом, і він є обґрунтованим.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд розглянув кримінальне провадження необ'єктивно і ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони, безпідставні.

Ці заперечення проти звинувачення детально розглядались судом як першої, так і апеляційної інстанцій та спростовані слідуючими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 показав, що разом із ОСОБА_7 в магазині пили каву. До магазину зайшов ОСОБА_3, купив пляшку коньяку, яку вони втрьох розпили. Після цього ОСОБА_3 придбав пляшку горілки і сам трохи випив її. Потім ОСОБА_3 запропонував йому вийти на вулицю і з'ясувати стосунки. При виході з магазину ОСОБА_3 розбив пляшку об стіну. Потім ОСОБА_3 повернувся до нього, наче щоб подати руку чи обійняти, проте різко наблизився і, притиснувши до стіни магазину, несподівано відкусив йому кінчик носа та втік.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що він разом з ОСОБА_5 пили каву в приміщенні магазину «Продукти». Коли до магазину зайшов ОСОБА_3, то ОСОБА_5 запропонував останньому купити пляшку коньяку та розпити. Після спільного вживання коньяку ОСОБА_3 придбав ще пляшку горілки, вжив приблизно грам 100 і запропонував ОСОБА_5 вийти на вулицю. Почувши звук розбитої пляшки, вийшов на вулицю і побачив як ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стоять навпроти та тримають один одного за руки. Раптом ОСОБА_3 подався вперед і зубами відкусив ОСОБА_5 носа та втік.

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що в магазині ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розпили придбаний останнім коньяк. Потім ОСОБА_3 придбав пляшку горілки і коли виходив, то розбив її та покликав ОСОБА_5 для з'ясування стосунків. Вона сказала ОСОБА_7 розборонити ОСОБА_5 та ОСОБА_3, оскільки останній був агресивно налаштований. Після виходу з магазину ОСОБА_7 також вийшла на вулицю і побачила закривавленого ОСОБА_5, а ОСОБА_3 вже не було.

З показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, продавців магазину вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в магазині пили каву, а потім спільно з ОСОБА_3 розпили придбаний останнім коньяк. ОСОБА_3 придбав невелику плішку горілки та вийшов на вулицю. Коли почувся звук від розбитої пляшки, ОСОБА_5 також вийшов на вулицю. ОСОБА_8 сказала ОСОБА_7 вийти на вулицю та подивитись, що там відбувається між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11, лікар хірург-травматолог показав, що ОСОБА_5 в лікарню був доставлений з приводу травматичної ампутації носа і пояснив, що ніс йому відкусили під час бійки. Відкушений шматок носа було пришито, однак прижилося лише 25% у зв'язку з омертвінням тканин. З огляду на особливості регенерації тканин організму необхідне проведення пластичної операції для відновлення конструкції носа. Він призначив ОСОБА_5 лікування з урахуванням того, що проведення операції можливе не раніше ніж через 6-12 місяців.

З висновку судово-медичної експертизи № 420 (т. 2, а. с. 29-30) та показань в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_5 було заподіяне тілесне ушкодження середньої тяжкості у вигляді травматичного видалення м'яких тканин носа на рівні його кінчика, носової перегородки та крила носа ліворуч на ділянці розміром 3,8 на 2,7 см і могло утворитись ввечері 19 червня 2013 року внаслідок укусу зубами людини. А поскільки для усунення дефекту м'яких тканин носа необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження носа вважається невиправним. Враховуючи те, що зазначені зміни обличчя є невиправними, оскільки зменшення виразності цих патологічних змін неможливе без хірургічного втручання, травматичне видалення м'яких тканин носа є тяжким тілесним ушкодженням, таким, що непоправно знівечило обличчя потерпілого ОСОБА_5.

Обвинувачений ОСОБА_3 показав, що з ОСОБА_5 перебуває тривалий час у неприязних стосунках. Коли зайшов у магазин, то на вимогу ОСОБА_5 придбав пляшку коньяку, яку вони разом із ОСОБА_7 і ОСОБА_5 розпили на знак примирення. Потім він купив пляшку горілки ємністю 0, 25 г і пішов на вихід, де послизнувся, впав та виповз на вулицю. Хотів захиститись пляшкою від ОСОБА_5, але пляшка розбилась. Між ним та ОСОБА_5 зав'язалась боротьба, під час якої ОСОБА_5 викрутив йому руки, а потім відпустив та захопив рукою в обійми, вдаривши ззаду по голові. Коли ОСОБА_5 впіймав його за шию, то ніс останнього опинився у нього в роті.

Твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що ніс потерпілому він відкусив при перевищенні меж необхідної оборони необґрунтоване, оскільки спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7, підстав не вірити яким у колегії суддів немає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ініціатором конфліктної ситуації був сам ОСОБА_3, ОСОБА_5 на нього не нападав, а лише тримав за руки ОСОБА_3. Останній в стані необхідної оборони не перебував, а умисно відкусив ніс потерпілому під час сварки.

Обгрунтовано місцевий суд не взяв до уваги показання ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_13 щодо здушення ОСОБА_5 шиї обвинуваченого зігнутою у лікті рукою, оскільки вони суперечили не лише показанням ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту, а й спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_7, висновком судово-медичної експертизи № 600, згідно якого будь-яких тілесних ушкоджень при обстеженні ОСОБА_3 не виявлено. А діагноз «забій м'яких тканин обличчя, тулуба, верхніх кінцівок, забиті синюхи», виставлений у довідці № 3947 травматологічного пункту об'єктивними медичними даними не обґрунтований, тому судово-медичній оцінці не підлягає (т. 2, а. с. 82).

Крім цього, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 стверджував, що під час конфлікту з потерпілим на вулиці був присутнім лише ОСОБА_7, а більше нікого не було. Це підтвердили потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_7.

Уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

Дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_3 на ст. 124 КК України не вбачається.

Покарання обвинуваченому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, його стану здоров'я та всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляційній скарзі.

І воно, на думку колегії суддів, є необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, у скоєному не розкаявся, раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, враховуючи думку потерпілого, який вважає, що перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, підстав для застосування ст. 75 КК України немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На думку колегії суддів розмір моральної шкоди у 50000 гривень не в повній мірі відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому підлягає зменшенню до 30000 гривень.

І таке зменшення суми, яка підлягає стягненню, не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задоволити частково.

Вирок Кам"янець-Подільського міськрайонного суду від 05 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_3 в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши її розмір до 30000 (тридцяти тисяч) гривень.

В решті цей же вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: