2-27/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2007 року Першотравневий районний суд

Донецької області

в складі:

головуючого судді Трегубенко С. В.

при секретарі Павлічевої А.І.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш справу за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про

визнання за нею та відповідачем права спільної сумісної власності на недобудоване

нерухоме майно у вигляді житлового будинку з прибудовами в рівних долях по 1/2 частині за

кожним

та

за зустрічним позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_3

про

стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з таких підстав.

З відповідачем позивачка перебувала у шлюбі, який декілька разів розривали, а потім поновлювали.

В період спільного шлюбу, згідно договору купівлі-продажу від 10.01.1992 року, вони з відповідачем придбали домоволодіння №21 по вулиці Морських Десантників в смт. Мангуш Першотравневого району, отримали дозвіл на будівництво нового будинку і в вересні 1994 року почали його будувати.

В січні 1995 року шлюб з відповідачем знову розірвали, однак, незважаючи на розірвання шлюбу, вони з ОСОБА_3 продовжували спільно проживати, мали загальний бюджет, вели спільне господарство, а також побудували новий житловий будинок з масандрою із 3-х житлових кімнат, гараж, сараї, літню кухню, лазню, розташовані в АДРЕСА_1. Оскільки позивачка вважає, що вони з відповідачем спільно побудували житловий будинок з прибудовами, тому вони є спільним майном, а зважаючи на те, що відповідач у 2004 році вигнав її з будинку і шлюб вони фактично припинили, це й змусило позивачку звернутися до суду з позовом про визнання за нею та відповідачем право спільної сумісної власності на недобудоване нерухоме майно у вигляді житлового будинку з прибудовами в рівних долях по 1/2 частині за кожним.

У зустрічному позові відповідач просить стягнути з позивачки судові витрати, а саме державне мито - 51 гривню, та послуги адвоката - 3000 гривень.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і просить суд визнати за нею та відповідачем право спільної сумісної власності на недобудоване нерухоме майно у вигляді житлового будинку з прибудовами в рівних долях по 1/2 частині за кожним, бо незважаючи на те, що шлюб вони хоч і розірвали, однак продовжували спільно проживати, вели спільне господарство, мали загальний бюджет, житловий будинок побудували як в період фактичного шлюбу, так і в період фактичного находження у шлюбних відносинах.

Що стосується зустрічного позову, то його вона не визнає, оскільки вона теж понесла

судові витрати, відповідач мирним шляхом спір уладнати не забажав.

Відповідач позовні вимоги позивачки не визнав у повному обсязі, бо житловий будинок з прибудовами він почав будувати після розірвання шлюбу з позивачкою, яка ніякої участі у будівництві не приймала. До того ж, до теперішнього часу житловий будинок у експлуатацію не прийнятий, термін будівництва продовжений.

Свої позовні вимоги підтримує, оскільки він поніс судові витрати, як на сплату державного мита, так і на допомогу адвоката.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи і докази що в них є, приходить до такого.

Згідно ст. 331 ч.2 ЦК України «Право власності на новостворене нерухоме майно (житловий Будинок, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року зі змінами від 08.02.2001 року, «Закінчені будівництвом об*єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об*єктів забороняється».

Сторонами не надані суду докази, що житловий будинок прийнятий в експлуатацію.

Більш того, термін будівництва продовжений до 04.04.2008 року(а.с. 139 ).

Таким чином, оскільки житловий будинок з прибудовами, на які позивачка просить визнати право спільної сумісної власності, як на недобудоване нерухоме майно, не прийнятий до експлуатації, суд не може визнати право власності на недобудованийжитловий будинок.

Тому у задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити, бо свої позовні вимоги вона не змінює, наполягаючи на первинному уточнюючому позові.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_3, то він підлягає задоволенню, бо дійсно ОСОБА_3 сплачував державне мито, користувався послугами адвоката, який складав позови, неодноразово приймав участь в судових засіданнях, в задоволенні позову позивачці відмовлено. Сума витрат адвокату підтверджена квітанцією.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 328, 331 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання за нею та відповідачем права спільної сумісної власності на недобудоване нерухоме майно у вигляді житлового будинку з масандрою із 3-х кімнат, гаража, сарая, літньої кухні, лазні, розташованих в АДРЕСА_1 в рівних долях по 1/2 долі за кожним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати - держмито 51 гривню, послуги адвоката 3000 гривень, а усього 3050 (три тисячі п*ядесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецької області у місті Маріуполі через Першотравневий районний суд.