Справа №764/4714/13-а
2-а/764/11/2014
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді - Лушнікова В.Ф.
при секретарі - Габдрахманової З.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягненння, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, просить визнати противоправною та скасувати постанову відповідача № 25-06/2013 від 25.04.2013р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. Вимоги позову мотивовані тим, що відносно неї відповідачем 25.04.2013р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у зв'язку з порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку в частині обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних окремим працівникам враховувались разові не виробничі премії. В результаті зайво нараховано відпускних окремим працівникам КП РЕП №17 на загальну суму 2448,25 грн. (у 2010 році - 1497,10 грн., у 2011 році - 675,98 грн., у 2012 році - 275,17 грн.), що призвело до завищення витрат форми №2 „Звіт про фінансові результати" в рядку 240 „Витрати на оплату праці" та викривлення показників форми №1 „Баланс" рядок 350, є порушенням ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність України», „Порядку обчислення середньої заробітної плати", ч.1 ст. 164-2 КупАП України.
Позивач з даною постановою не погоджується, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням вимог діючого законодавства України та підлягає скасуванню.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що пункт 4 „Порядку обчислення середньої заробітної плати" на який посилається відповідач не вказує на виключення із заробітної плати для її обчислення при нарахуванні відпускних разової не виробничої премії, а отже проведення розрахунку відпускних проведено підприємством обгрунтовано, з урахуванням норм діючого законодавства.
Позивач також зазначає, що первінним документов для нарахування заробітної плати є накази, які підписує директор підприємства, оформлення яких як і ведення бухгалтерської звітності не входить в посадові обов'язки позивача.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з викладених підстав.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, вважали його необґрунтованим та недоведеним.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними обставинами.
Судом встановлено, що постановою №25-06/2013 від 25 квітня 2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності, винесеною начальником Державної фінансової інспекції в м.Севастополі Шелаковою О.В., позивача було визнано винною в порушенні законодавства з фінансових питань та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. Вказана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №25-06/2013 від 23.04.2013, акту від 25.04.2013р. №06-21/59 планової ревізії фінансово-госпдарської діяльності КП РЕП №17 СМР за період з 01.01.2010 по 31.12.2012р.
Згідно протоколу №25-06/2013 про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2013р. було встановлено порушення законодавства з фінансових питань: ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку в частині обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних окремим працівникам враховувались разові не виробничі премії. В результаті зайво нараховано відпускних окремим працівникам КП РЕП №17 на загальну суму 2448,25 грн. (у 2010 році - 1497,10 грн., у 2011 році - 675,98 грн., у 2012 році - 275,17 грн.), що призвело до завищення витрат форми №2 „Звіт про фінансові результати" в рядку 240 „Витрати на оплату праці" та викривлення показників форми №1 „Баланс" рядок 350 та передбачає відповідальність згідно з ч.1 ст. 164-2 КупАП України. Зазначене порушення допущене позивачем, яка працює бухгалтером по заробітній платі КП „РЕП №17" СМР.
Стаття 164-2 частина 1 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку. Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Відповідно до ст. 7 Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (ч.8 ст.9 Закону).
Пуктом 3 „Порядку обчислення середньої заробітної плати" визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Згідно п. 4 того ж Порядку встанволено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового
характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин,
автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Таким чином, вищенаведеним нормативно-правовим актом не зазначений вичерпний перелік виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, тобто не вказано на виключення із заробітної плати для її обчислення при нарахуванні відпускних разової не виробничої премії, а отже проведення розрахунку відпускних проведено позивачем обгрунтовано відповідно до вимог діючого законодавства.
Статтею 14 КУпАП, передбачано, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідно до посадової інструкції позивач є бухгалтером по заробітній платі КП „РЕП №17" СМР, в посадові обов'язки якого не входить оформлення первичних бухгалтерських документів та ведення бухгалтерського обліку.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.1 ст.164-2 КУпАП винесена протиправно, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі ч.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керуючись ст.ст. 11, 12, 56, 71, 160-163, 171-2 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову 25-06/2013 про накладення адміністративного стягнення від 25 квітня 2013р. у відношенні ОСОБА_1.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя