Справа № 22ц-1139                                                   Головуючий у 1 інстанції Гімон М.М.

Категорія 40                                                                 Доповідач Песоцька Л.І.

РІШЕННЯ                  Іменем України

4 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Кочегарової Л.М., Дяченка В.М.

при секретарі Лепеха О.С розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) „Маріупольська екскавація" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, недоплаченої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивачки на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2006 року,

встановила:

13 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даними позовами.

Вказувала на те, що вона з 1993 року працювала у відповідача, з 2000 року  ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом № НОМЕР_1 їй оголошена догана, але до видання наказу пояснення у неї не були витребувані, з наказом вона не ознайомлена, про дисциплінарне стягнення їй стало відомо за декілька днів до звільнення з роботи у лютому 2006 року.

З вересня 2005 року по лютий 2006 року відповідач за своєю ініціативою надавав їй відпустки без збереження заробітної плати, у зв'язку з чим не доплатив заробітну плату за зазначений період в сумі 4441 грн. 64 коп.

Наказом відповідача № НОМЕР_2, а фактично наказом № НОМЕР_3 вона звільнена з роботи у зв'язку з припиненням контракту і невідповідністю займаній посаді. Контракт з нею не укладався і підстав для звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України у відповідача не було.

Після звільнення остаточний розрахунок у порушення ст.116 КЗпП України з нею не проведено.

Зазначеними діями відповідача їй завдана моральна шкода.

Просила поновити строк звернення до суду, визнати незаконними накази № НОМЕР_1, накази про звільнення з роботи № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн., визнати незаконними накази про відпустки без збереження заробітної плати з вересня 2005 року по лютий 2006 року і стягнути заробітну плату за зазначений період в сумі 4441 грн.64 коп.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2006 року стягнуто з ЗАТ Маріупольська екскавація" на користь ОСОБА_1 заробітну плату і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3987 грн.49 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8350 грн.06 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 грн., на користь держави судовий збір в розмірі 131 грн.87 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі ЗО грн. У задоволенні позовів про поновлення на роботі, визнання наказів незаконними відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати в частині відмови в задоволені позовів про поновлення на роботі і визнання незаконними наказів про звільнення з задоволенням цих вимог та зміні рішення в частині стягнення грошових сум, просить стягнути заробітну плату в сумі 4107 грн.49 коп. замість 3987 грн.49 коп., середній заробіток за затримку розрахунку збільшити до 12308 грн.90 коп., збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 1000 грн. Посилається на неправильність висновків суду відносно відмови у поновлення строку звернення до суду, проведених розрахунків заробітної плати і середнього заробітку, безпідставне зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника відповідача Лічмана В.Г., який просив рішення залишити без зміни, обговоривши доводи апеляційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення зміні в частині стягнення заробітної плати і середнього заробітку за затримку розрахунку, в решті - без зміни з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 11 липня 2000 року ОСОБА_1 працювала у відповідача інженером з охорони праці (а.с.23). Наказом № НОМЕР_2 вона звільнена з роботи з 5 лютого 2006 року у зв'язку з припиненням дії контракту і невідповідністю займаній посаді, в той же день їй вручена копія даного наказу (а.с. 11). Наказом № НОМЕР_3 підставою її звільнення з 5 лютого 2006 року зазначено п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.38). 7 лютого 2006 року позивачка ознайомлена з наказом від 25 січня 2006 року і їй вручена трудова книжка. В той же день, 7 лютого 2006 року, вона звернулася до керівника ЗАТ „Маріупольська експедиція" з заявою про незгоду із звільненням і намір звернутися до суду (а.с.12). 21 лютого 2006 року вона звернулася з заявою про проведення з нею повного розрахунку і виплату заробітної плати за вересень 2005 року - лютий 2006 року (а.с.13). До суду з позовом про визнання незаконними наказів про звільнення і поновлення на роботі позивачка звернулася 13 квітня 2004 року (а.с.2).

Згідно з ч.1 ст.233 КзПП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності з роз'ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №6 (із змінами) „Про практику розгляду судами трудових спорів", встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести в рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відмовляючи в поновленні строку звернення до суду з позовами про визнання незаконними наказів про звільнення і поновлення на роботі, суд зазначив про відсутність підстав вважати причини його пропуску поважними. З таким висновком не можна не погодитись.

В обґрунтування поважності причин пропуску зазначеного строку позивачка посилалась на те, що зверталася до відповідача з заявами, мала намір вирішити спір в позасудовому порядку, не бажала звертатися до суду. Ці посилання не є підставою для поновлення строку звернення до суду.

Не погоджуючись з рішенням суду в цій частині, позивачка не надала даних, які б спростовували висновок суду про відсутність поважних причин його пропуску.

Тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги в частині скасування рішення про відмову у визнанні незаконними наказів про звільнення та поновлення на роботі.

Наказ відповідача №НОМЕР_4 поза межами вимог заявлених позивачкою в суді першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст. 14 Закону України „Про оплату праці" норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємств терміном не більш як шість місяців.

Відповідно до п 3.14 Колективного договору ВАТ „Маріупольська екскавація" у виключних випадках неможливості збереження умов, передбачених п.п.3.8 і 3.11 (через економічні складності, при відсутності об'єму робіт) для окремих категорій працівників або для всього колективу може бути встановлений неповний робочий час (але не менш 2/3 повної норми) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому робочому часу (а.с.51 -55).

Судом встановлено, що наказом відповідача №НОМЕР_5 в зв'язку з неможливістю забезпечити роботою усіх працівників на підприємстві з 8 вересня 2005 року був встановлений трьохденний робочий тиждень (а.с.39) і з вересня 2005 року по день звільнення позивачка працювала в такому режимі.

Під час розгляду справи відповідач не заперечував проти стягнення на користь позивачки за зазначений період заробітку в розмірі 2/3 її окладу.

Колегія суддів вважає, що суд першої Інстанції обґрунтовано з цим погодився і визначив суму недоплаченої заробітної плати, виходячи з 2/3 окладу позивачки.

Посилання позивачки на те, що в зазначений період їй надавалися за ініціативою відповідача відпустки без збереження заробітної плати і тому цей час повинен бути оплачений в повному розмірі, не знайшли підтвердження.

В апеляційній скарзі позивачка вказувала на те, що при розрахунку цієї суми судом допущена помилка, оскільки не врахована заробітна плата за два дні лютого 2006 року. З цим не можна не погодитись. Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню за період з 1 вересня 2005 року по день звільнення 5 лютого 2006 року заробітна плата і компенсація за невикористану відпустку в сумі 4107 грн.49 коп. ( 3873,64 + 120 = 3993,64 (заробітна плата) + 113,85 (компенсація). Саме цю суму і просила стягнути позивачка в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі позивачка посилається на те, що судом неправильно обчислена середня заробітна плата за затримку розрахунку. З цим не можна не погодитись, але не можна погодитись з запропонованим порядком обчислення. .

Згідно з п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Заробітна плата позивачки за грудень 2005 року - 1527,27 грн. (840 + 687,27), за січень 2006 року - 1500 грн., а всього за два місяці 3027,27 грн.; кількість робочих днів - 42 (22 + 20). Середньоденний заробіток складає 72,08 грн. (3027,27 : 42). Середня заробітна плата за період затримки розрахунку з 6 лютого по 10 жовтня 2006 року складає 12181 грн.52 коп., тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, характер дій відповідача, якими завдана моральна шкода, наведене позивачкою обґрунтування моральної шкоди. Підстав вважати розмір відшкодування невідповідним завданій шкоді, не встановлено.

Не погоджуючись з цим, позивачка не навела дані, які б спростовували висновок суду. Її посилання на необхідність порівняння розміру відшкодування моральної шкоди з сумою стягнутої заробітної плати, неспроможні.

Колегія суддів вважає необхідним змінити резолютивну частину рішення суду в частині висновку про часткове задоволення позовів ОСОБА_1 Замість,: "Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Маріупольська екскавація" про поновлення на роботі, визнання наказів незаконними, стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди, а також недоплаченої заробітної плати задовольнити частково" зазначити: „В задоволенні позовів ОСОБА_1 про поновлення на роботі, визнання наказів незаконними відмовити, позови про стягнення з ЗАТ „Маріупольська екскавація" на її користь заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку і середньої заробітної плати задовольнити частково".

З відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 171 грн. 40коп. (8,50 + 162,90) на розрахунковий рахунок Маріупольської міської ради 31411537600052 МФО банку 834016, банк одержувача УДК у Донецькій області, ОКПО одержувача 24164947 код платежу 22090100 і витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області 35228011000992, МФО 834016 в УДК в Донецькій області, ОКПО 02891428.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 10 жовтня 2006 року змінити в частині висновку про часткове задоволення позовів ОСОБА_1. Зазначити: „В задоволенні позовів ОСОБА_1 про поновлення на роботі, визнання наказів незаконними відмовити, позови про стягнення з ЗАТ „Маріупольська екскавація" на її користь заробітної плати,компенсації за невикористану відпустку і середньої заробітної плати задовольнити частково.

Це ж рішення змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати і середньої заробітної плати.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Маріупольська екскавація" на користь ОСОБА_1 заробітну плату з 1 вересня 2005 року по 5 лютого 2006 року в сумі 3993 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн.64 коп., середню заробітну плату за затримку розрахунку в сумі 12181 (дванадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн.52 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Маріупольська екскавація" судовий збір в сумі 171 грн. 40коп. (8,50 + 162,90) на розрахунковий рахунок Маріупольської міської ради 31411537600052 МФО банку 834016, банк одержувача УДК у Донецькій області, ОКПО одержувача 24164947 код платежу 22090100 і витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі ЗО грн. на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області 35228011000992, МФО 834016 в УДК в Донецькій області, ОКПО 02891428.

В частині стягнення з Закритого акціонерного товариства „Маріупольська екскавація" на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в сумі 113 (сто тринадцять) грн. 85 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 250 (двохсот п'ятдесяти) грн., відмови в задоволенні позовів про поновлення на роботі і визнання незаконними наказів зазначене рішення суду залишити без зміни.

Рішення   набирає   чинності   з   дня   проголошення   і   може   бути   оскаржене безпосередньо в касаційну інстанцію протягом двох місяців з дня набрання чинності.