Справа №256/9429/13-ц
2/256/368/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
24.03.2014 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
Головуючий - суддя Сватіков А.В.,
при секретарі - Клименко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Калінінської районної у м. Донецьку Ради, треті особи Донецька міська Рада та ОСОБА_4, про встановлення частки в спільній частковій власності та визнання права власності на спадщину за заповітом,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Калінінського районного суду м. Донецька із позовом до Калінінської районної у м. Донецьку Ради, треті особи Донецька міська Рада та ОСОБА_4, про встановлення частки в спільній частковій власності та визнання права власності на спадщину за заповітом.
В позовній заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 31.08.2011 року. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входила частка у спільній власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та частка у спільній сумісній власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим № 1410136600:00:012:0121. За даними КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі рішення народного суду Калінінського району м. Донецька від 10.11.1969 року у справі № 2-2564/1969 належав житловий будинок з надвірними побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1. Право власності зазначених осіб на вказане майно було у встановленому на той час порядку зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, про що свідчить реєстраційний надпис від 08.01.1970 року. Рішенням виконавчого комітету Калінінської районної ради від 23.07.1975 року № 74 було вирішено переобладнати літню кухню літ. Б, що входила до складу домоволодіння, під житлову будівлю та прописати до неї родину ОСОБА_6 Таким чином, до складу домоволодіння АДРЕСА_1 стало входити два житлових будинки з господарськими спорудами. Відповідно до свідоцтва про право власності від 16.06.1988 року, виданого Донецьким міським відділом комунального господарства, третій особі по справі - ОСОБА_4 належить 63/100 домоволодіння АДРЕСА_1, яке на момент реєстрації права власності складалось із двох житлових будинків літ. А-1 та літ. Б-1 з прибудовою Б1-1, на господарських споруд. Рішенням виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку Ради від 14.11.2007 року № 468/17 було затверджено акт державної приймальної комісії та прийнято до експлуатації житловий будинок літ. Н-3, що збудований третьою особою на місці будинку літ. Б-1 з прибудовою Б1-1, який ним був знесений раніше. В свою чергу, зазначене призвело до зміни розмірів ідеальних часток співвласників домоволодіння. Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.12.2004 року № 689 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0403 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 05.05.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ДН № 091694 без визначення часток у праві спільної власності. Тобто, виконавчим комітетом Донецької міської ради ОСОБА_2 була надана земельна ділянка для подальшої експлуатації належної їй та ОСОБА_5 частини будівель та споруд, що входили до складу домоволодіння АДРЕСА_1. Разом з тим, зазначене майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя, тобто, без визначення розміру частки кожного із них. В контексті ст. 370 ЦК України, у разі необхідності виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. В даному випадку, такої домовленості, приписів законодавства чи рішення суду не було. Тобто, до складу спадкового майна входить 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 0,0403 га, та половина від всіх будівель та споруд, які входять до складу 37/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5 29.04.2009 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, про що зроблено відповідний запис в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 463. Відповідно до умов зазначеного заповіту, все майно, яке належало ОСОБА_5 на момент смерті, останній заповів - ОСОБА_3 ОСОБА_3 яка є спадкоємницею за заповітом ОСОБА_5, у встановленому законом порядку звернулась до Восьмої донецької державної нотаріальної контори для отримання спадщини. Державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори у відповідності до положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, чинній на той час, було відкрито спадкову справу та в подальшому надано запит від 21.11.2011 року № 2274/02-14 до КП «БТІ м. Донецька» щодо отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно для подальшого оформлення прийняття спадщини позивачем. З метою отримання зазначеного витягу, позивачка звернулася до КП «БТІ м. Донецька» для проведення технічної інвентаризації вказаного домоволодіння та отримання відомостей із державного реєстру. Листом від 19.03.2012 року № 05/17 КП «БТІ м. Донецька» позивачку було повідомлено про неможливість надання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно через відсутність реєстрації в електронному реєстрі майнових прав співвласників домоволодіння, а також зміни, що відбулись у складі домоволодіння. Також позивачці було рекомендовано привести правовстановлюючі документи на майно у відповідність до чинного законодавства. З урахуванням доводів, викладених у зазначеному листі, позивачка звернулась до ОСОБА_4 з пропозицією спільно привести правовстановлюючі документи на домоволодіння у порядок та провести його поділ, оскільки обидві частини домоволодіння використовуються ними самостійно, окремо одна від іншої. ОСОБА_4 принципово не заперечував проти проведення дій, але відмовив у їх здійсненні через брак коштів та необхідність витрачання значного часу. На теперішній час позивачка ОСОБА_3 є фактичним власником половини від 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Її майнові права, зокрема на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5, не спростовуються жодною особою, але у з урахуванням чинного законодавства, не можуть бути зареєстровані у встановленому порядку. За наведених обставин, не маючи іншої можливості реалізувати свої законні права, позивачка була змушена звернутись до суду з цим позовом з огляду на наведене. Крім того, у зв'язку з тим, що позивачка ОСОБА_3 не має законної можливості оформити своє право на спадщину відповідно до заповіту, оскільки необхідно привести правовстановлюючі документи на майно у відповідність до чинного законодавства, виникла необхідність для звернення до суду з цим позовом, а в подальшому до органів нотаріату для оформлення спадкових прав, оскільки на даний час виниклу ситуацію іншим шляхом розв'язати неможливо. Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право за захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку. Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. В контексті положень ст.ст. 317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном. Як свідчать наявні матеріали, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належало в рівних долях 37/100 домоволодіння АДРЕСА_1. Іншим співвласником зазначеного домоволодіння є ОСОБА_4, ідеальна частка якого складає 63/100 домоволодіння. Незважаючи на те, що зазначені частки не були офіційно виділені в натурі, між співвласниками домоволодіння історично склався певний порядок користування об'єктами нерухомості, що входили до його складу. Жодних претензій майнового чи немайнового характеру з цього приводу сторони не мають. Позивачки вважають, що в даному випадку має місце змішаний тип власності, а саме: в розумінні загального домоволодіння має місце спільна часткова власність; в розумінні конкретного домоволодіння - АДРЕСА_1 має місце спільна сумісна власність. Одночасно за матеріалами технічної інвентаризації, виконаної КП «БТІ м. Донецька» станом на 25.01.2012 року, ОСОБА_4 була знесена житлова будівля літ. Б-1 з прибудовою літ. Б1-1, збудовано новий житловий будинок літ. Н-3, самочинно збільшені розміри прибудови до літньої кухні літ. Ж. Також, у технічному паспорті наявна відмітка щодо самочинного характеру будівництва третьою особою будівлі гаражу літ. Р на земельній ділянці, яка знаходиться в його власності. Слід зазначити, що на теперішній час відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року з доповненнями. Внесеними згідно наказу Мінрегіону № 404 від 09.08.2012 року, роботи з будівництва гаражів, господарських споруд чи зміни їх функціонального призначення або лінійних розмірів, не потребують отримання дозвільної документації та не вважаються самочинним будівництвом. Згідно до вимог ст. 357 ч.4 ЦК України вбачається, що співвласник житлового будинку може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. З огляду на вищезазначену норму закону слідує, що розмір часток співвласників залишився незмінним, а саме 37/100 та 63/100. Майнові права ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були зареєстровані у встановленому на той час порядку зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, про що свідчить реєстраційний надпис від 08.01.1970 року. Дані щодо їх реєстрації у електронному вигляді до Реєстру прав власності на нерухоме майно після його створення не заносились, що виключає можливість отримати відповідний витяг з цього реєстру. Здійснити повторну реєстрацію майнового права у електронному вигляді, або перенести дані щодо наявності реєстрації в електронний реєстр не можливо з огляду на смерть співвласника майна - ОСОБА_5 Зазначена обставина, наявність якої не залежить від позивачки, перешкоджає належним чином оформити факт прийняття спадщини. Так, відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Позивачка - ОСОБА_3 впродовж всього часу здійснювала догляд за спадкодавцем та впродовж встановленого шестимісячного строку не заявляла про відмову від неї. Навпаки, у визначений строк звернулась до Восьмої донецької державної нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини. Таким чином, за наведених обставин, з урахуванням ст. 1268 ЦК України, є всі достатні підстави вважати її такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, до складу якої входила і частка у спільній власності на зазначене домоволодіння. Згідно ст. 1241 ЦК України, позивачка ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки є непрацездатною вдовою, та має право успадкувати, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом. Відповідно до вимог ст.1273 ЦК України позивачка - ОСОБА_2 відмовилась від обов'язкової частки та не бажає її приймати, вона навіть не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття обов'язкової частки у спадщини. Крім того, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.10.2013 року вбачається, що нотаріус не має можливості належним чином оформити спадкові права, оскільки не було надано технічного паспорту на житловий будинок. Дана обставина обумовлена тим, що технічній паспорт не можливо виготовити у зв'язку з невідповідністю правовстановлюючих документів на майно до чинного законодавства. З цих підстав, позивачі просили суд, визначити частку в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка складається з 37/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, в розмірі по 37/200 частини за кожним, визначити частку в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка складається з земельної ділянки загальною площею 0,0403 га., за кадастровим №1410136600:00:012:0121 та належить їм на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН №091694 від 05.05.2005 року за адресою АДРЕСА_1, по 1\2 частині за кожним, визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 37/200 частки домоволодіння, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1, та складається з будівлі житлового будинку літ. А-1, загальною площею 48,0 кв.м., у тому числі житлової 25,8 кв.м., сарай літ. В, К, гараж літ. Р, замощення літ. І, огорожі №2, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0403 га. яка розташована за адресою АДРЕСА_1, за кадастровим №1410136600:00:012:0121, яка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН №091694 від 05.05.2005 року померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_12, яка діє на підставі довіреності, в судове засідання не прибула, але звернулася до суду із письмовою заявою в якій просила суд розглянути справу у її відсутність, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивачки, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.
Представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_10, який діє на підставі договору-доручення № 1/26-12/2013 про представлення інтересів та надання правової допомоги при підготовці до провадження по цивільній справі, в судове засідання не прибув, але звернувся до суду із письмовою заявою в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивачки, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.
Представник відповідача - Виконкому Калінінської районної у місті Донецьку Ради - Педь В.В., яка діє на підставі довіреності в судове засідання не прибула, однак звернулась до суду із письмовою заявою в якій просила суд розглянути справу у її відсутність, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність представника відповідача, по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.
Представник третьої особи - Донецької міської ради повторно в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджено матеріалами справи, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність третьої особи, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.
Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, однак звернувся до суду із письмовою заявою в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність третьої особи, по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали справи дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Калінінської районної у м. Донецьку Ради, треті особи Донецька міська Рада та ОСОБА_4, про встановлення частки в спільній частковій власності та визнання права власності на спадщину за заповітом, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні і підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, майно, яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Вимогами ч.2 ст. 325 ЦК України передбачено, що фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 31.08.2011 року.
Також встановлено, що після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входила частка у спільній власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та частка у спільній сумісній власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим № 1410136600:00:012:0121.
За даними КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі рішення народного суду Калінінського району м. Донецька від 10.11.1969 року у справі № 2-2564/1969 належав житловий будинок з надвірними побудовами, який розташовано по АДРЕСА_1.
Право власності зазначених осіб на вказане майно було у встановленому на той час порядку зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, про що свідчить реєстраційний надпис від 08.01.1970 року.
Рішенням виконавчого комітету Калінінської районної ради від 23.07.1975 року № 74 було вирішено переобладнати літню кухню літ. Б, що входила до складу домоволодіння, під житлову будівлю та прописати до неї родину ОСОБА_6
Таким чином, судом встановлено, що до складу домоволодіння АДРЕСА_1 стало входити два житлових будинки з господарськими спорудами.
Крім того, встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16.06.1988 року, виданого Донецьким міським відділом комунального господарства, третій особі по справі - ОСОБА_4 належить 63/100 домоволодіння АДРЕСА_1, яке на момент реєстрації права власності складалось із двох житлових будинків літ. А-1 та літ. Б-1 з прибудовою Б1-1, на господарських споруд.
Рішенням виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку Ради від 14.11.2007 року № 468/17 було затверджено акт державної приймальної комісії та прийнято до експлуатації житловий будинок літ. Н-3, що збудований третьою особою ОСОБА_4 на місці будинку літ. Б-1 з прибудовою Б1-1, який ним був знесений раніше.
Зазначене призвело до зміни розмірів ідеальних часток співвласників домоволодіння.
В судовому засіданні також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.12.2004 року № 689 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0403 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
05.05.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ДН № 091694 без визначення часток у праві спільної власності. Тобто, виконавчим комітетом Донецької міської ради ОСОБА_2 була надана земельна ділянка для подальшої експлуатації належної їй та ОСОБА_5 частини будівель та споруд, що входили до складу домоволодіння АДРЕСА_1. Таким чином, зазначене майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя, тобто, без визначення розміру частки кожного із них.
Згідно ст. 370 ЦК України, у разі необхідності виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Як встановлено в судовому засіданні, такої домовленості, приписів законодавства чи рішення суду не було. Тобто, до складу спадкового майна входить 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 0,0403 га, та половина від всіх будівель та споруд, які входять до складу 37/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Також встановлено, що 29.04.2009 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7, про що зроблено відповідний запис в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 463.
Відповідно до умов зазначеного заповіту, все майно, яке належало ОСОБА_5 на момент смерті, останній заповів - ОСОБА_3
ОСОБА_3 яка є спадкоємницею за заповітом ОСОБА_5, у встановленому законом порядку звернулась до Восьмої донецької державної нотаріальної контори для отримання спадщини.
Державним нотаріусом Восьмої донецької державної нотаріальної контори у відповідності до положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, в редакції, чинній на той час, було відкрито спадкову справу та в подальшому надано запит від 21.11.2011 року № 2274/02-14 до КП «БТІ м. Донецька» щодо отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно для подальшого оформлення прийняття спадщини позивачкою.
З метою отримання зазначеного витягу, позивачка ОСОБА_3 звернулася до КП «БТІ м. Донецька» для проведення технічної інвентаризації вказаного домоволодіння та отримання відомостей із державного реєстру.
Листом від 19.03.2012 року № 05/17 КП «БТІ м. Донецька» позивачку ОСОБА_3 було повідомлено про неможливість надання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно через відсутність реєстрації в електронному реєстрі майнових прав співвласників домоволодіння, а також зміни, що відбулись у складі домоволодіння та позивачці ОСОБА_3 було рекомендовано привести правовстановлюючі документи на майно у відповідність до чинного законодавства.
Як встановлено, позивачка звернулась до третьої особи ОСОБА_4 з пропозицією спільно привести правовстановлюючі документи на домоволодіння у порядок та провести його поділ, оскільки обидві частини домоволодіння використовуються ними самостійно, окремо одна від іншої. ОСОБА_4 не заперечував проти проведення дій, але відмовив у їх здійсненні через брак коштів та необхідність витрачання значного часу.
На теперішній час позивачка ОСОБА_3 є фактичним власником половини від 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Її майнові права, зокрема на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5, не спростовуються жодною особою, але у з урахуванням чинного законодавства, не можуть бути зареєстровані у встановленому порядку.
Крім того, у зв'язку з тим, що позивачка ОСОБА_3 не має законної можливості оформити своє право на спадщину відповідно до заповіту, оскільки необхідно привести правовстановлюючі документи на майно у відповідність до чинного законодавства, виникла необхідність для звернення до суду з цим позовом, а в подальшому до органів нотаріату для оформлення спадкових прав, оскільки на даний час виниклу ситуацію іншим шляхом розв'язати неможливо.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право за захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.ст. 317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном.
Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належало в рівних долях 37/100 домоволодіння АДРЕСА_1.
Також встановлено, що іншим співвласником зазначеного домоволодіння є ОСОБА_4, ідеальна частка якого складає 63/100 домоволодіння.
Незважаючи на те, що зазначені частки не були офіційно виділені в натурі, між співвласниками домоволодіння історично склався певний порядок користування об'єктами нерухомості, що входили до його складу.
Судом встановлено, що жодних претензій майнового чи немайнового характеру з цього приводу сторони не мають.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до матеріалів технічної інвентаризації, виконаної КП «БТІ м. Донецька» станом на 25.01.2012 року, ОСОБА_4 була знесена житлова будівля літ. Б-1 з прибудовою літ. Б1-1, збудовано новий житловий будинок літ. Н-3, самочинно збільшені розміри прибудови до літньої кухні літ. Ж. Також, у технічному паспорті наявна відмітка щодо самочинного характеру будівництва позивачкою будівлі гаражу літ. Р на земельній ділянці, яка знаходиться в її власності.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року з доповненнями внесеними згідно наказу Мінрегіону № 404 від 09.08.2012 року, роботи з будівництва гаражів, господарських споруд чи зміни їх функціонального призначення або лінійних розмірів, не потребують отримання дозвільної документації та не вважаються самочинним будівництвом.
Згідно до вимог ст. 357 ч.4 ЦК України вбачається, що співвласник житлового будинку може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
З огляду на вищевикладене, розмір часток співвласників залишився незмінним, а саме 37/100 та 63/100.
Як встановлено, майнові права ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були зареєстровані у встановленому на той час порядку та зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, про що свідчить реєстраційний надпис від 08.01.1970 року. Дані щодо їх реєстрації у електронному вигляді до Реєстру прав власності на нерухоме майно після його створення не заносились, що виключає можливість отримати відповідний витяг з цього реєстру. Здійснити повторну реєстрацію майнового права у електронному вигляді, або перенести дані щодо наявності реєстрації в електронний реєстр не можливо з огляду на смерть співвласника майна - ОСОБА_5 Зазначена обставина, наявність якої не залежить від позивача, перешкоджає належним чином оформити факт прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3 впродовж всього часу здійснювала догляд за спадкодавцем та впродовж встановленого шестимісячного строку не заявляла про відмову від неї. Навпаки, у визначений строк звернулась до Восьмої донецької державної нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини.
Таким чином, за наведених обставин, з урахуванням ст. 1268 ЦК України, є всі достатні підстави вважати її такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, до складу якої входила і частка у спільній власності на зазначене домоволодіння.
Крім того, згідно ст. 1241 ЦК України, позивачка ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки є непрацездатною вдовою, та має право успадкувати, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом.
Як встановлено в судовому засіданні відповідно до вимог ст.1273 ЦК України позивачка ОСОБА_2 відмовилась від обов'язкової частки та не бажає її приймати, вона навіть не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття обов'язкової частки у спадщини.
Крім того, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.10.2013 року вбачається, що нотаріус не має можливості належним чином оформити спадкові права, оскільки не було надано технічного паспорту на житловий будинок. Дана обставина обумовлена тим, що технічній паспорт не можливо виготовити у зв'язку з невідповідністю правовстановлюючих документів на майно до чинного законодавства.
На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Аналіз наведених доказів дозволяє суду зробити висновок, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Калінінської районної у м. Донецьку Ради, треті особи Донецька міська Рада та ОСОБА_4, про встановлення частки в спільній частковій власності та визнання права власності на спадщину за заповітом, є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 317, 320, 357, 392 1268, 1270, 1241, 1274 ЦК України, ст. 328 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 74, 88, 130, 131, 158, 169, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Калінінської районної у м. Донецьку Ради, треті особи Донецька міська Рада та ОСОБА_4, про встановлення частки в спільній частковій власності та визнання права власності на спадщину за заповітом - задовольнити.
Визначити частку в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка складається з 37/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, в розмірі по 37/200 частини за кожним.
Визначити частку в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка складається з земельної ділянки загальною площею 0,0403 га., за кадастровим №1410136600:00:012:0121 та належить їм на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН №091694 від 05.05.2005 року за адресою АДРЕСА_1, по 1\2 частині за кожним.
Визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 37/200 частки домоволодіння, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1, та складається з будівлі житлового будинку літ. А-1, загальною площею 48,0 кв.м., у тому числі житлової 25,8 кв.м., сарай літ. В, К, гараж літ. Р, замощення літ. І, огорожі №2, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0403 га. яка розташована за адресою АДРЕСА_1, за кадастровим №1410136600:00:012:0121, яка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДН №091694 від 05.05.2005 року померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
СУДДЯ СВАТІКОВ А.В.
24.03.2014