Справа № 381/606/14-п Головуючий у І інстанції Бартко В. М.

Провадження № 33/780/264/14 Доповідач у 2 інстанції Зіміна

Категорія 147 24.03.2014

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2014 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Зіміної В.Б., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2014 року; -

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2014 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.11.2013 року о 09 год. 50 хв. на а/д Р-07 131 км, керував транспортним засобом марки Карпати, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах спиртного з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, на вимогу працівників міліції пройти огляд для встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, в присутності свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову скасувати, а провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та прийнята з порушенням норм процесуального права, без з'ясування всіх обставин справи, без урахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують відповідальність. Крім того, апелянт зазначає, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а копію постанови отримав лише 17 лютого 2014 року. За таких обставин він не міг надати суду пояснення щодо обставин справи, подати докази та заявити клопотання. А також, зазначає, що свідки були вписані в протокол після підписання його правопорушником. При цьому йому не було запропоновано проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.

Скаржник вказує, що йому нічого невідомо про мопед і він не знає власника мопеда ОСОБА_5. Коли його зупинив інспектор ДАІ, він керував власним автомобілем, що, на його думку, підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.11.2013 року.

Таким чином, в його діях відсутній склад зазначеного правопорушення, протокол не відповідає вимогам закону і не підлягає розгляду у суді. Постанова суперечить фактичним обставинам справи, його поясненням, а ґрунтується лише на протоколі, складеному з істотними порушеннями законодавства.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, який в судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав частково та просив призначити йому адміністративне стягнення у виді громадських робіт, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю її такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що йому не було запропоновано проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, постанова суду суперечить фактичним обставинам справи і його поясненням, а також те, що він не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду адміністративного матеріалу спростовується матеріалами справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 15.11.2013 року та письмових пояснень ОСОБА_2 від 15.11.2013 року вбачається, що останній претензій до працівників ДАІ під час складання протоколу не мав та в письмових поясненнях зазначив, що 14.11.2013 року о 21.00 год. випив один літр пива та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовляється (а.с. 1-2).

Зазначене також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 3-4).

Належних та допустимих доказів того, що в момент зупинення працівниками ДАІ ОСОБА_2 керував автомобілем, а не мопедом, суду не надано. Товарно-транспортна накладна, на яку посилається скаржник, видана 14.11.2013 року, в той час як правопорушення сталося 15.11.2013 року. Наявність товарно-транспортної накладної ніяким чином не підтверджує факту перебування ОСОБА_2 15.11.2013 року, під час зупинки його працівниками ДАІ, саме за кермом автомобіля.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП є правильною.

Санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

Як вбачається з постанови, при прийнятті рішення, суд врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його вини, майновий стан, те, що обставин, які пом'якшують чи обтяжують його відповідальність не виявлено, врахував, що дане правопорушення являється грубим порушенням ПДР України та застосував стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ст. 130 КпАП України.

Але поряд із цим, при вирішенні питання про вид стягнення суддя не в повній мірі врахував майновий стан ОСОБА_2, а також те, що на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.

Враховуючи обставини вчинення правопорушення, те, що ОСОБА_2 під час розгляду справи в апеляційному суді просив застосувати до нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт, його майновий стан, те, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває двоє малолітніх дітей, за характером роботи він потребує використання автомобіля, суд вважає за можливе скасувати постанову в частині накладення стягнення і обрати до нього стягнення у виді 40 годин громадських робіт, яке відповідає меті адміністративного стягнення - вихованню ОСОБА_2 та запобіганню вчинення нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд; -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, задовольнити частково.

Постанову судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині накладеного стягнення - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Піддати ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КпАП України адміністративному стягненню у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.Б. Зіміна