Справа № 131/314/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2014

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошина С.В.,

при секретарі Бойко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області про встановлення факту належності нерухомого майна на праві власності та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом до Городоцької сільської ради, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 80 років померла ОСОБА_2, яка за життя заповіла ОСОБА_1 усе своє майно. Заповіт посвідчено 18.03.2010 року секретарем виконавчого комітету Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області. Заповіт не змінено та не скасовано. Позивач є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2, спадкоємців, що мають право на обов»язкову частку у спадщині - немає.

До спадкового майна покійної входить житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, ? частина житлового будинку з господарськими будівлями належала покійній ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30.05.2007 року у справі №2-366 2007 рік, а ? частина вказаного житлового будинку належала їй на праві власності як члену колгоспного двору станом на 15.04.1991 року.

Відповідно до ст. 1270 ЦПК України ОСОБА_1 своєчасно звернулася до приватного нотаріуса Іллінецької нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини, але в нотаріальному порядку мені було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв"язку із тим, що первинна реєстрація ? частини домоволодіння та господарських будівель у встановленому порядку проведена не була, покійна не оформила право власності на ? частину житлового будинку.

Згідно листа ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 та іншими нормативними актами. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженнями приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавались в тому числі і на підставі записів у по господарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до довідки Городоцької сільської ради Іллінецького району, згідно по господарської книги №14 особовий рахунок НОМЕР_2, житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспників і станом на 15.04.1991 року склад сім»ї слідуючий: ОСОБА_2 , ОСОБА_4.

Тому позивач вимушена звернутись із вказаним позовом до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явились, проте засобами поштового зв'язку надіслали на адресу суду заяву, у якій просили розглядати справу у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач - Городоцька сільська рада Іллінецького району Вінницької області позовні вимоги визнала повністю, про що до суду подано відповідний лист із проханням вирішити справу у відсутність представника сільської ради.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 6 п. 11 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин суд вважає, що наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Росоховатської сільської ради Іллінецького району Вінницької області за № 1304 від 13.08.2012 року, будинок по АДРЕСА_1 відносився до категорії колгоспних дворів і станом на 15 квітня 1991 року у будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Такий же запис зроблено і в погосподарській книзі. (а.с. 6). Дані відомості є підставою для встановлення факту належності на праві власності ? частини вказаного житлового будинку ОСОБА_2, як співвласнику житлового будинку, а інша ? частина вказаного будинку належала ОСОБА_2, як спадкоємцю ОСОБА_4, на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2007 року у справі № 2 - 366 за 2007 рік.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 залишила заповіт на ім'я ОСОБА_1 і вона прийняла належне їй за заповітом спадкове майно, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом, що складається з (? частини як співвласника будинку + ? частини спадкового майна, належного їй після смерті сестри ОСОБА_4, на підставі рішення суду) житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, а як наслідок визнання за нею права власності на цілий житловий будинок.

Окрім того, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем і задовольнити позовні вимоги позивача, оскільки вони, крім повного їх визнання відповідачем, підтверджуються поданими позивачем письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 09 грудня 2011 року (а.с. 4), копією заповіту ОСОБА_2 від 18.03.2010 року, реєстровий № 56, відповідно до якого, спадкодавець все майно заповіла ОСОБА_1 (а.с. 5), рішенням Іллінецького районного суду № 2-366 від 30.05.2007 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину житлового будинку та господарські будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 (а.с 8), довідкою Городоцької сільської ради про те, що даний будинок відносився до категорії колгоспних дворів та про склад двору, станом на 15.04.1991 року (а.с 6), копією спадкової справи № 77/2012, заведену на майно померлої ОСОБА_2 ( а.с. 20-24).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права, обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Враховуючи те, що позивач на даний час не може оформити свої спадкові права на спадкове майно, через відмову нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії, його права підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею відповідного права.

Оцінюючи в сукупності всі досліджені у справі докази, а також враховуючи повне визнання відповідачем по справі позову, суд визнає доведеними вимоги позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1223, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст. 209, 212 - 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності на праві власності ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ? частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою АДРЕСА_2, (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1), право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд Вінницької області.

Суддя