Номер провадження № 22-ц/785/3359/14

Головуючий у першій інстанції Турецький О.С.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Луняченко А.В., Косогор Г.О.

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частини майна в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частини цього будинку в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, розподіл майна шляхом визнання права власності задоволений частково.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_5, представник ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заяву про відмову від позову в частині вимог про визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину садового будинку в порядку спадкування від померлого ОСОБА_6, в інший частині про визнання спірного садового будинку спільно набутим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майном позов просила розглядати.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2013 року прийнята відмова ОСОБА_2 від позову в частині вимог про визнання садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частини цього будинку в порядку спадкування за заповітом, провадження в справі в цій частині закрито.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року в іншій частині залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2013 року залишені без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року ухвала апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2013 року про закриття провадження в справі в частині вимог про визнання садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частини цього будинку в порядку спадкування за заповітом скасована, а справа в цій частині передана на новий розгляд до апеляційного суду Одеської області, оскільки суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження в справі, як в частині вимог про визнання права власності на ? частини садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом, так і про визнання садового будинку об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, вийшов за межі клопотання та закрив провадження в частині, щодо якої клопотання не заявлялося.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді апеляційної скарги в апеляційному суді, в частині оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року про визнання садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частини цього будинку в порядку спадкування за заповітом, представники ОСОБА_2 заявили клопотання, про те, що вони не підтримують заяву про відмову від цієї частини позовних вимог.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 25 грудня 1990 року, розірвання шлюбу зареєстровано 10 листопада 2009 року.

ОСОБА_6 з 17 травня 1995 року був зареєстрований в АДРЕСА_3, а з 18 червня 2004 року в квартирі АДРЕСА_1.

29 квітня 2008 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3782, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, заповів онучці ОСОБА_2 Заповіт не змінено та не скасовано.

10 січня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

Спадкову справу № 71/2010 щодо майна померлого ОСОБА_6 було заведено Другою Одеською державною нотаріальною конторою за заявою від 09 квітня 2010 року спадкоємця за заповітом ОСОБА_2, інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися.

За час шлюбу колишнім подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було набуте рухоме та нерухоме майно, правовстановлюючі документи на яке було оформлено на ім'я останньої.

Згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідченого 13 жовтня 2000 року державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Драло Г.Л., за реєстровим № 8-625, ОСОБА_3 купила земельну ділянку площею 0,0586 га для садівництва, що знаходиться на території Київського району АДРЕСА_2. Земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_10 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІI-ОД № 035439, виданого Одеською міською Радою народних депутатів 14 квітня 1998 року, реєстровий № 865.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 державного акту на вказану вище земельну ділянку не отримувала.

Відсутність державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0586 га для садівництва, що знаходиться на території Київського району АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 також підтверджується відповіддю Управління Держкомзему у місті Одесі від 01.02.2012 року № 01-05-03/559, згідно якого інформація та документи щодо набуття у власність ОСОБА_3 вказаної вище ділянки в управлінні відсутні.

Отже, спірна земельна ділянка не могла входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_6, оскільки він сам жодних прав на цю земельну ділянку так і не набув.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2000 року, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою за № 8-622, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» під № 951 на стор.134 в книзі 15с 24.11.2000 року, за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на садовий будинок з надвірними спорудами в товаристві «Залізничник», що знаходиться в АДРЕСА_2 та складається в цілому з одного садового будинку з ракушняка загальною площею 38,0 кв.м. та надвірних споруд: „Б"- літньої кухні, „В"- душу, „Г"- вбиральні, І-мостіння, № 1-3 огорожі, розташованих на земельній ділянці розміром 586 кв.м.

Однак, згідно довідки Органу самоорганізації населення - комітету мікрорайону « 10 станція Великого Фонтану» у м. Одесі, вказаний вище садовий будинок АДРЕСА_2 в серпні 2002 року було знищено потоком води, а, враховуючи загрозу подальших затоплень, в наступні роки він не відновлювався.

Вирішуючи спір, суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання об'єктом спільної власності та визнання права власності на ? частину будинку АДРЕСА_2 по вул.. Квітковій в м. Одесі задоволенню не підлягають, з тих підстав, що даного будинку не існує.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки судом доведено, що земельна ділянка, площею 0,0586 га. за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_6 та відповідачки ОСОБА_3 і їй належить ? ідеальна частка цього майна у порядку спадкування за заповітом, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме те, що ОСОБА_2 була зобов'язана довести в судовому засіданні свої вимоги, а саме належність спадкодавцеві майна, зазначеного у позовній заяві, що нею зроблено не було.

Крім того, як було встановлено в суді апеляційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року вступило в закону силу 18 грудня 2013 року, а тому обставини, які вже були встановлені не підлягають доказуванню.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції в частині визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частини майна в порядку спадкування за заповітом - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________О.С. Комлева

Судді ______________________________________ А.В. Луняченко

______________________________________ Г.О. Косогор