Справа № 2- 7292/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 рокум. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючої - судді Суворової О.В. при секретарі - Шудрі С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Культурно-освітнього закладу «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» про поновлення на роботі і стягнення оплати за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі і стягнення оплати за час вимушеного прогулу. У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали та проти задоволення позову заперечували. Пізніше, представники відповідача визнали позов частково, в частині звільнення ОСОБА_1 за п.п. 1, 2 ст. 40 КЗпП України.
При цьому вони посилались на те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, про що був винесений наказ № 74 від 02.08.2007 року, у якому визначена одна норма КЗпП України про звільнення та вказані обґрунтування звільнення, про що було повідомлено позивачку. Але вона не виявила бажання прийти до установи для внесення відповідних змін у трудову книжку.
Звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера КОЗ «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» за п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків обґрунтовується тим, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді головного бухгалтера, не виконувала своїх обов'язків протягом майже 2 років та спричинила матеріальну шкоду установі.
У період з 20 липня 2006 року до 10 серпня 2006 року проводилася перевірка використання державного майна КОЗ «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» Контрольно-ревізійним управлінням в Одеської області за період діяльності закладу з 2004 по перше півріччя 2006 року, згідно якої за вищевказаний період головним бухгалтером ОСОБА_1 проводилися касові операції з порушенням вимог «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України», затвердженого Постановою НБУ від 19.02.2001 року № 72 та ще ряд порушень Законів України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та «Про державний бюджет України на 2005 рік». На підставі цього Контрольно-ревізійним управлінням в Одеської області був наданий припис про усунення фінансових порушень та перерахування до державного бюджету частини отриманої плати за оренду приміщень, які є державною власністю і знаходяться на балансі Одеського національного політехнічного університету в сумі 25630,00 грн. Директором установи був винесений наказ про усунення порушень та недоліків у веденні бухгалтерського обліку. З боку головного бухгалтера ОСОБА_1 порушення фінансової дисципліни усунені не були. Дане твердження підтверджується тим фактом, що з 01.06.2007 року по 11.06.2007 року Державною податковою адміністрацією в Одеській області спільно з Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси проводилася перевірка діяльності Культурно-освітнього закладу «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету», за період діяльності закладу з 01.04.2004 року по 01.04.2007 року. При перевірці було виявлено ряд порушень чинного законодавства України у частині заниження податку на прибуток, виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), яка була отримана на розрахунковий рахунок та у касу установи та порушення вимог ведення касових операцій, які не були виправлені головним бухгалтером відповідно до припису КРУ в Одеській області.
2
У зв'язку з вказаними порушеннями фінансової дисципліни, допущеними головним бухгалтером ОСОБА_1, в силу недбалого ставлення до своїх службових обов'язків, передбачених законодавством України та посадовою інструкцією головного бухгалтера, КОЗ «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» були нанесені матеріальні збитки, у вигляді сплачених штрафних санкцій, у розмірі 24187 гривень 20 коп. Крім того, головний бухгалтер ОСОБА_1 відмовилася давати пояснення щодо причинених її діяннями збитків та добровільно відшкодувати завдану закладу шкоду відмовилася. На підставі чого була звільнена з посади головного бухгалтера.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 працювала у Культурно-освітньому закладі «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» на посаді головного бухгалтера з 16 лютого 1995 року. Наказом КОЗ «Палац культури студентів ОНПУ» № 42 від "11" червня 2007 р. зі змінами до нього, внесеними Наказом № 55 від 25 червня 2007 року та Наказом № 56 від 27 червня 2007 року, позивачка була звільнена з займаної посади з 27 червня 2007 року у зв'язку з відмовою від виконання нових посадових інструкцій, затверджених постановою Президії Первинної профспілкової організації студентів від 21.03.2007 року, які набули чинності 10.06.2007 p., відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю, яка перешкоджає виконанню роботи, відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, та у зв'язку з однократним грубим порушенням трудових обов'язків, згідно з п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Своє звільнення позивачка вважає незаконним і необгрунтованим, оскільки воно відбулося одночасно за трьома статтями КЗпП України, які суперечать одна одній. З 12.06.2007 р. позивачка не працює, оскільки відповідно до п. 1 наказу № 42 від 11.06.07 р. з 12.06.07 р. її було відсторонено від роботи. Відповідно, строк, що сплив із зазначеної дати і до дня поновлення на роботі, становить вимушений прогул. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що п. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, проте у наказі підставою для звільнення за вказаною статтею зазначено: «звільнена у зв'язку з відмовою від виконання нових посадових інструкцій, п. 1 ст. 40 КЗпП України», відповідно такий самий запис про підстави звільнення занесений до трудової книжки. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 19 Постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», в усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою ІИ-А Кзпп України , що не було дотримано відповідачем. Чинне законодавство також передбачає попередження працівника про наступне звільнення, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, не менш ніж за 2 місяці, проте позивачку попередили про звільнення 11.06.2007 року, тобто за 16 днів до звільнення.
Другою підставою для звільнення був п. 2 ст. 40 КЗпП України, однак зі змісту п. 2 ст. 40 КЗпП України випливає, що невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі може бути внаслідок недостатньої кваліфікації або ж стану, які перешкоджають продовженню даної роботи, проте погіршення стану здоров'я (стійкого зниження працездатності), внаслідок чого позивачка не могла б належно виконувати покладені на неї трудові обов'язки, чи їх виконання було б протипоказано їй за станом здоров'я, або було б небезпечним для членів трудового колективу чи громадян, яких вона обслуговує, не має місця. Також відсутні висновки атестаційної комісії щодо невідповідності кваліфікації позивачки кваліфікаційним вимогам для зайняття посади головного бухгалтера. На посаді головного бухгалтера КОЗ «Палац культури студентів ОНПУ» позивачка працює з 16.02.1995 року, за час роботи у керівництва жодного разу не було пред'явлено претензій щодо її професійних здібностей. Крім того, відповідно до ст. 43 КЗпП України , процедура звільнення працівника з підстав, передбачених п. 1, 2 ст. 40 КЗпП України , передбачає отримання попередньої згоди профспілкової організації, членом якої є працівник. Відповідачем було направлене подання голові профгрупи про розірвання трудового договору з працівником КОЗ «Палац культури студентів ОНПУ» № 02.07.031 від 11.06.2007 р. У вказаному поданні було
3
запрошено згоду профгрупи на звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера з 14.06.2007 р. у зв'язку з втратою довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП України). Проте, вже 11.06.2007 p., не отримавши відповіді на подання, відповідачем видано Наказ № 42 про звільнення позивачки. До того ж у зазначеному наказі у якості підстав для звільнення були зазначені п. 1 ст. 40, п. 2 ст. 41 КЗпП України, які наказом № 55 від 25.06.07 р. були змінені, і відповідач вважав її звільненою з роботи за п. 1,2 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України. Це свідчить про порушення відповідачем норм закону при отриманні згоди профспілкового комітету при звільненні працівника, так як відбулося порушення строків та підстави звільнення, зазначені у поданні, різняться з підставами, викладеними у наказі про звільнення. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, однак позивачці не було запропоновано переведення на іншу роботу.
Третьою підставою звільнення стало, відповідно до наказу про звільнення № 55 від 25.06.2007 p., однократне грубе порушення трудових обов'язків (п.1 ст. 41 КЗпП України), тобто звільнення в даному випадку є заходом дисциплінарного стягнення. Проте в цьому наказі відповідач не зазначив, за яке конкретне однократне грубе порушення трудових обов'язків підлягає звільненню ОСОБА_1, за яких обставин було вчинено проступок, характер останнього. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили, що ОСОБА_1 керівництвом КОЗ «Палац культури студентів ОНПУ» пропонувалось надати письмові пояснення за фактом грубого порушення трудових обов'язків. Акт від 21.06.2007 року, наданий відповідачем, не приймається судом до уваги, оскільки, по-перше, він складений вже після звільнення ОСОБА_1, по друге, він складений під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, що викликає сумніви щодо упередженості та необ'єктивності цього акту, по-третє, в цьому акті взагалі не вказано, що ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснень, а тільки вказано, що «ОСОБА_1 відповіла, що буде давати пояснення директору ...».
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року при звільненні власником або уповноваженим ним органом за порушення трудової дисципліни за п.1 ст.41 КЗпП повинні бути додержані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України. Також відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен відібрати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що однократним грубим порушенням трудової дисципліни з боку ОСОБА_1 було невиконання ОСОБА_1 розпорядження директора КОЗ «Палац культури студентів ОНПУ» про усунення порушень, виявлених під час перевірки підприємства органами контрольно-ревізійної служби України, органами державної податкової служби України та аудиторською фірмою.
Суд не приймає до уваги ці доводи з огляду на наступне. З аналізу текстів наказів №№ 42, 55 суд доходить до висновку, що дійсною причиною звільнення ОСОБА_1 стала її відмова від підписання нової посадової інструкції, затвердженої постановою президії профкому студентів ОНПУ від 21.03.2007 року. Тобто до посадової інструкції, яка діяла до цього часу, були внесені зміни та доповнення, зокрема, головного бухгалтера зобов'язали вести розрахунково - касові операції, що не було обумовлено трудовим договором та посадовими обов'язками на момент прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду головного бухгалтера. Навіть наказ № 74 від 02.08.2007 року посилається на раніше видані накази, які стосуються цього питання. Отже, суд вважає, що пояснення представників відповідача не відповідають дійсності і направлені на уникнення відповідальності керівництвом КОЗ «Палац культури студентів ОНПУ» за видання завідомо незаконних наказів.
У п. 6 Розділу 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. N 336, зазначається, що до посадових інструкцій може бути внесено зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства, установи, організації за згодою працівника. Наказ про внесення змін, доповнень до посадової інструкції видається в разі перерозподілу обов'язків між працівниками у зв'язку зі скороченням чисельності, раціональним розподілом праці. Згоди на зміну істотних умов праці, які фактично відбулися з появою нової посадової інструкції,
4
позивачка не надавала. Тому суд вважає, що відмова позивачки від підписання і виконання нових посадових інструкцій не є порушенням трудової дисципліни.
З 12.06.2007 р. позивачка не працює, оскільки відповідно до п. 1 наказу № 42 від 11.06.07 р. з 12.06.07 р. її було відсторонено від роботи. Відповідно, строк, що сплив із зазначеної дати і до дня поновлення на роботі, становить її вимушений прогул.
У відповідності із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Ст. 5 КЗпП України встановлює, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Ст. 235 КЗпП України встановлює, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.
Судом встановлено, що середньомісячний заробіток головного бухгалтера становить 850,61 грн. Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 - 5 місяців 13 днів (з 28.06.2007 року по 11.12.2007 року). Тобто, сума, що підлягає нарахуванню становить 4658,10 гривень (із розрахунку 5 повних середньомісячних заробітків + 3/21 середньомісячного заробітку (червень) + 7/21 середньомісячного заробітку (грудень)).
Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено всупереч вимогам КЗпП України. Крім того, при звільненні ОСОБА_1 не було дотримано порядку, встановленого КЗпП України щодо звільнення в порядку дисциплінарного стягнення. З врахуванням встановлених по справі обставин суд вважає, що даний позов про поновлення на роботі і стягнення оплати за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 213, 214,215,216 ЦПК України, ст.ст. 235,237-1 КЗпП України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Культурно-освітнього закладу «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету».
Стягнути з Культурно-освітнього закладу «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.06.2007 р. по 11.12.2007 року в сумі 4658 ( чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім ) грн. 10 коп.
Стягнути з Культурно-освітнього закладу «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) грн.
Стягнути з Культурно-освітнього закладу «Палац культури студентів Одеського національного політехнічного університету» на користь держави судові витрати у сумі 51 (п'ятдесят одна) грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Приморського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.