копія Справа №705/1097/14-ц
2/705/600/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2014 року м . Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Черниш Т.О.
при секретарі Шевчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та виселення з домоволодіння ,-
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та виселення з домоволодіння. В позові позивач вказує, що вона з відповідачем ОСОБА_2 розірвала шлюб 15 січня 2013 року. Ще за час шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 нею та їх спільною дочкою, було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 і тому всі вони мають право власності на 1/3 частину зазначеної квартири, в якій вони зареєстровані. Крім того, 07 червня 1991 року вона та її сестра, третя особа ОСОБА_3, отримали у спадщину в рівних долях після смерті матері ОСОБА_4, незакінчений будівництвом житловий будинок , готовністю 11 процентів та фундамент під веранду, який знаходиться по АДРЕСА_3. Право власності на вказану нерухомість підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.06.1991 року , зареєстрованим в Уманській міській державній нотаріальній конторі в реєстрі за № 1-1918, спадкова справа № 9 за 1983 рік. За вказаним житловим будинком була закріплена земельна ділянка, на якій, крім зазначеного незакінченого будівництвом житлового будинку, знаходяться самовільно побудовані літня кухня, позначена на плані літерою « Б» та сарай, позначений на плані літерою « В» , які будувала за життя ще ОСОБА_4 Вони з сестрою ОСОБА_3 скористалися своїм правом на безоплатну приватизацію зазначеної земельної ділянки. Так , земельну ділянку по АДРЕСА_3 , надану для особистого господарства , вони із ОСОБА_3, приватизували на підставі рішення № 2.18- 24 / 24 Уманської міської ради від 19.11.2003 року та отримали 19.04.2007 року державний акт серія ЯГ № 646925 на право власності на земельну ділянку площею 0,0987 га , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010777900379 управління Держкомзему у м. Умань Черкаської області. Другу земельну ділянку по АДРЕСА_3 , надану для обслуговування вказаного жилого будинку по АДРЕСА_3, вона із ОСОБА_3, приватизували на підставі рішення № 2.18- 24 / 24 Уманської міської ради від 19.11.2003 року, договору купівлі - продажу земельної ділянки № 3-3645 від 21.10. 2008 року, та отримали 19.03.2009 року державний Акт серія ЯЗ № 198655 на право власності на земельну ділянку площею 0,0902 га , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та направо постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010777900276 управління Держкомзему у м. Умань Черкаської області, кадастровий номер цієї земельної ділянки 7110800000: 04: 002:0264. В зв'язку з тим, що вона на законних підставах стала власником вказаного нерухомого майна, яке є її особистою приватною власністю в рівних долях з ОСОБА_3, а не спільною сумісною власністю подружжя , а тому воно розподілу не підлягає. Після розірвання шлюбу , на прохання відповідача ОСОБА_2, вона в усній формі надала йому дозвіл проживати декілька місяців в їхньому з сестрою ОСОБА_3 домоволодінні по АДРЕСА_3, куди він переселився на час підшукання собі іншого житла. Однак на даний час відповідач ОСОБА_2 продовжує проживати в даному домоволодінні по АДРЕСА_3, та не бажає в добровільному порядку його звільнити, а навіть навпаки перешкоджає позивачу туди навіть заходити, погрожує, самовільно на хвіртку і ворота, та на двері всіх споруд домоволодіння почепив свої замки, почав самовільно та без дозволу власників споруджувати якісь споруди. На вимоги позивача звільнити домоволодіння по АДРЕСА_3 відповідач ОСОБА_2 не реагує та не дає можливості користуватися та розпоряджатися її власністю. Крім того, відповідач ОСОБА_2 отримав право на спадщину за заповітом на ? частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2, тобто в повному обсязі забезпечений своїм житлом, однак в добровільному порядку не бажає звільнити їх домоволодіння по АДРЕСА_3. В даному випадку вона немає можливості в повному обсязі користуватися і розпоряджатись своїм майном , так як відповідач ОСОБА_2 їй в цьому постійно та ціленаправлено перешкоджає. Тому позивач просить в суд зобов?язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати їй ОСОБА_1, в користуванні домоволодінням: житлом, господарськими нежитловими спорудами та земельними ділянками, наданими для обслуговування жилого будинку і для ведення селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_3 в м. Умань Черкаської області, виселити ОСОБА_2 з домоволодіння по АДРЕСА_3 в м. Умань Черкаської області та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати, пов?язані з підготовкою та подачею до суду цивільного позову.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали та збільшили позовні вимоги, а саме просили суд винести рішення, яким зобов?язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати їй ОСОБА_1, в користуванні домоволодінням: житлом, господарськими спорудами та земельними ділянками, наданими для обслуговування жилого будинку і для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_3 в м. Умань Черкаської області, виселити ОСОБА_2 з домоволодіння по АДРЕСА_3 в м. Умань Черкаської області, зобов'язати ОСОБА_2 за власний рахунок знести самовільно збудовані ним по АДРЕСА_3 теплицю, підвал під теплицею та баню і відновити стан земельної ділянки та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти його задовлення в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства України про день, час і місце судового засідання належним чином повідомлена, в судове засідання не з'явилася , причини неявки невідомі .
Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в АДРЕСА_1 (7-8). ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_3 та надані для обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства (державні акти на право власності на земельну ділянку - а.с. 13,14).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках кожна після смерті матері ОСОБА_4 отримали незакінчений будівництвом будинок готовністю 11 відсотків, що знаходиться по АДРЕСА_3; на самовільно збудовану літню кухню «Б», та сарай «В» свідоцтво про право на спадщину по закону не видано, «настоящее» свідоцтво підлягає реєстрації в БТІ м. Умань після "сдачі" будинку в експлуатацію( а.с. 12 ) .
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.-9), але фактично там не проживає, а проживає, як було встановлено в судовому засіданні зі згоди позивача більш як 10 років за адресою : АДРЕСА_3.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний 15 січня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_1 (а.с. 10).
Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає в самочинно побудованій літній кухні за адресою: АДРЕСА_3. Всі
споруди, що розташовані за адресою : АДРЕСА_3 є самочинно збудовані і належним чином не введені в експлуатацію, тобто право власності на жодну із сторін не оформлене .
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння та розпорядження своїм майном. На праві власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У відповідності до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.
За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту. Позивач в судовому засіданні жодного разу не вказала на те, в чому ж полягає порушення прав позивача з огляду на те, що жилий будинок та інші споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, є самочинно збудовані і право власності у встановленому законом порядку на них не оформлене взагалі. Тобто, ставлячи в позові питання про виселення та усунення перешкод в користуванні «житлом, господарськими спорудами» позивач жодним чином не доводить, що дане нерухоме майно наявне і належить на праві власності позивачу.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення її прав на володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.214 ЦПК України, рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На позивача покладений обов'язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважена звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України - позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини. Однак таких доказів вона не надала і не ставила питання в судовому засіданні про їх витребування. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 10, 11, 57-64,208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, виселення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис Т.О.Черниш
З оригіналом вірно:
Суддя: