Справа № 22-2414/06 Головуючий в 1 інстанції:
Бойко В.П. Категорія
Доповідач: Приходько Л.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада місяця 29 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Семиженко Г.В.
суддів Лісової Г.Є.
Приходько Л.А.
при секретарі Борисовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 липня 2006 року в справі
за позовом
ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Діаваест+» та Херсонської філії закритого акціонерного товариства «Ідіавест+» про оформлення трудового договору, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Встановила: В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом зазначивши, що року він був прийнятий на роботу на посаду інспектора охорони в магазин комп'ютерної техніки «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2 директором ХФ ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1+» ОСОБА_2. В той же день його ознайомили з договором про повну матеріальну відповідальність, в якому були визначені його функціональні обов'язку. Надані ним паспорт, трудова книжка та ідентифікаційний код, керівництво повинно було направити до ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1+». Відповідно до графіку роботи, який складав та підписував керівник щомісячно він здійснював свої трудові обов'язки протягом року. Коли він звернувся до керівництва магазину за оформленням трудової книжки та зарахуванням його до штату йому повідомили, що це компетенція геніального директора. Листом НОМЕР_1, за підписом генерального директора його повідомили, шо згода на прийом його на роботу не надавалася. 18.04.2006 року його до роботи не допустили. Просив суд зобов'язати відповідача видати наказ про прийняття його на роботу інспектором охорони магазину з 03.02. 2005 року, внести відповідний запис в трудову книжку та сплатити йому компенсацію за вимушений прогул з 20.04.2005 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 25 липня 2006 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, на не встановлення всіх обстави, що мають значення для справи.
Під час розгляду справи апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 , під час розгляду справи апеляційну скаргу не взнала, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду, як законне та обгрунтоване, залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 21 КЗПП України трудовий договір- це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобові виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором чи угодою сторін.
Статтею 24 КЗПП України визначено, що трудовій договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
Водночас, відповідно до частини 4, цієї ж статті трудовий договір вважається укладеним, якщо наказ (чи розпорядження) про зарахування працівника на роботу не був виданий, але працівник фактично був допущений до роботи.
При цьому Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 пояснив, що фактичний доступ до роботи може бути прирівняний до укладання трудового договору лише у тому разі, якщо працівник допущений до роботи з відома власника чи уповноваженого ним органу.
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що він з 03.02.2005 був прийнятий на роботу в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_2 на посаду інспектора охорони директором магазину ОСОБА_2, де працював до 18.04.2006 року.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи магазин НОМЕР_2 «Світ електроніки є Херсонською філією ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1+».
Відповідно до Положення про Херсонську філію, затвердженого протоколом загальних зборів ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1+» НОМЕР_3 та довідки НОМЕР_4 Державного комітету статистики України - філія не має статусу юридичної особи.
Право прийому та звільнення працівників товариства, крім посадових осіб, відповідно до п. 10.3.2 Статуту ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1 -+-» надано генеральному директору товариства.
Директор Херсонської філії, згідно з п.10.2 Положення, діє на підставі доручення, що видається генеральним директором. Доручення, яким би надавалися повноваження директорові Херсонської філії ОСОБА_2 на прийняття та звільнення працівників філії генеральним директором ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1+» не видавалася. Питання про допущення позивача до роботи генеральним директором ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1+» , як уповноваженим органом, не приймалося, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, що він був допущений до роботи з відома власника чи уповноваженого ним органу. Крім того, суд правильно дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, що він дійсно працював в Херсонської філії відповідача. Так в порушення вимог ст. 64 ЦПК України, позивачем не надані оригінали письмових доказів на які він посилається, як на підтвердження своїх доводів проте, що він працював у відповідача з 03.02.2005 року, а саме договору про повну матеріальну відповідальність та графіків чергування на квітень-травень 2005 року, в зв'язку з чим у суду відсутня можливість перевірити достовірність доказів. Суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне і обгрунтоване рішення з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303.307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий