Справа № 352/973/13-ц

Провадження № 22-ц/779/302/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М. М. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Горблянського Я.Д.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представників позивача Яців Ю.М. та Редченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до ОСОБА_4 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 27 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" (надалі ПАТ "Прикарпаттяобленерго") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією, мотивуючи позовні вимоги тим, що між філією ВАТ "Прикарпаттяобленерго" (з 18.04.2011 року змінено назву на ПАТ "Прикарпаттяобленерго") - "Лисецький РЕМ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір №947 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електроенергію споживачу, а останній оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною. Об'єктом відповідача є нежитлове приміщення "пункт штучного осіменіння", що розташоване по АДРЕСА_1. 31.12.2011 року даний договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався. Тому 10.01.2012 року припинено електропостачання на належне відповідачу нежитлове приміщення, що підтверджується розпорядженням про припинення електропостачання від 08.11.2011 року та актом збереження пломб від 10.01.2012 року. Всупереч вимогам закону та Правил користування електричною енергією відповідач самовільно здійснив підключення електроустановок до електромережі енергопостачальника після припинення електропостачання, що підтверджується актом про порушення №076269 від 14.03.2012 року. Після розгляду вказаного акту на засіданні комісії 20.03.2012 року прийнято рішення провести розрахунок обсягу та вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ). У результаті обсяг розрахованої не облікованої енергії склав 9450 кВт/год. на суму 10322,03 грн., у т.ч. ПДВ - 1720,34 грн. ОСОБА_4 20.02.2013р. надіслано вимогу про сплату вартості безпідставно отриманої електроенергії, яку відповідач до цього часу не оплатив. На думку позивача, даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Посилаючись на наведене, на підставі ст.26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст.1212, 1213 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 10322,03 грн. вартості не облікованої електроенергії та судові витрати.

Рішенням Тисменицького районного суду від 27 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Прикарпаттяобленерго" 10322 грн. 40 коп. не облікованої електроенергії та 229 грн. 40 коп. судових витрат.

На дане рішення відповідач по справі ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що рішення суперечить ПКЕЕ, затвердженим постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України) №28 від 31.07.1996 року. Судом не досліджений факт відсутності договору між постачальником і споживачем про постачання або користування електроенергією за адресою АДРЕСА_1, який всупереч законодавству укладено не було, що підтверджується листом контролюючої державної структури Національної комісії з Державного регулювання електроенергетикою в Україні №2310/13/27-13 від 13.09.2013 року. Тому позивачем не надано жодного доказу споживання апелянтом електроенергії в кількості 9450 квт/год на суму 10322,03 грн. Крім того всупереч вимогам глави 1 частини 7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами, Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ №562 від 04.05.2006 р., за наявності незгоди споживача із зафіксованим в акті фактом пошкодження пломб та/або засобів обліку, не було проведено експертизу, що в даному випадку є обов'язковим для встановлення такого факту. Також невірно застосований завищений коефіцієнт при визначенні вартості електроенергії. Стверджує, що представив в суд заяву про відмову від визнання обставин, яку судом протиправно проігноровано. На думку апелянта, позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України, для звернення з позовом про стягнення штрафу. У акті про порушення застосовано ряд недостовірних відомостей, на які суд не звернув уваги (неіснуюча адреса; посилання на договір №947 від 06.12.2007р., якого не існувало). Невірно застосований завищений коефіцієнт. Зазначає, що згідно Постанови НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. глави 10 п.26 він не несе відповідальності за збереження пломб, так як розрахунковий засіб обліку не розміщений в приміщенні споживача. Вважає, що головним інженером РЕМу Надрагою І.Т. було без його присутності знято клемну кришку засобу обліку, показники представниками РЕМу завищені в більшу сторону. Заява стосовно незаконних, протиправних дій представників Лисецького РЕМу, з метою рейдерського захоплення його ЛЕП 0,4 кВт, знаходяться в правоохоронних органах на розгляді. Судом допущено грубе порушення цивільного процесуального законодаства в частині надсилання апелянту позовної заяви без відмітки суду, а зі штампом ПАТ "Прикарпаттяобленерго". Крім цього суд прийняв заяву за недійсною довіреністю, не звернувши увагу на заперечення відповідача. Також вважає, що оскільки він на час розгляду справи припинив зайняття підприємницькою діяльністю, то це є юридичною підставою для припинення провадження у справі. Вважає, що застосування до правовідносин між сторонами Постанов НКРЕ, Правил користування електричною енергією є незаконним, оскільки договірних відносин між постачальником і відповідачем не існувало. Також судом не взято до уваги регуляторний Акт - рекомендації Антимонопольного Комітету в Івано-Франківській області від 05.10.2012 року про явне порушення чинного законодавства позивачем в частині ненадання електроенергії відповідачу без правових підстав, а також необгрунтоване примушування укласти договір про постачання електроенергії за завищеним (юридичним) тарифом. Судом проігнорована вимога відповідача в частині долучення довідки Податкової інспекції, згідно якої ОСОБА_4 підприємницької діяльності на протязі 2005 - 2013 років не здійснювалось. Не взято до уваги посилання Тисменицькою ДПІ про відсутність кредиторів на момент завершення підприємницької діяльності у ОСОБА_4 Будучи вчасно повідомленими Господарським судом Івано-Франківської області про те, що ОСОБА_4 з 18.12.2012 року розпочав процедуру припинення підприємницької діяльності, позивачі будь-які вимоги фахівцям податкової інспекції не заявили. З наведених підстав апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в зв'язку з безпідставністю позову, згідно ч.7 ст.205 ЦПК України, та пропущенням строку оскарження.

Представники позивача-ПАТ "Прикарпаттяобленерго" Яців Ю.М. та Радченко В.А. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, зазначивши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Апелянт ОСОБА_4 в засідання не прибув, хоча був належно повідомлений про розгляд справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідач після припинення електропостачання, всупереч ПКЕЕ, здійснив самовільне підключення електроустановок до електромережі постачальника-позивача, що зафіксовано у встановленому законодавством порядку, внаслідок чого відповідачу на підставі Методики визначено вартість необлікованої електричної енергії на суму 10322,03 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1, 3, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з вимогами ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п.5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Судом вірно встановлено, що 06.12.2007 р. між філією ВАТ «Прикарпаттяобленерго» (на даний час ПАТ «Прикарпаттяобленерго») - «Лисецький РЕМ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір №947 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електроенергію споживачу, а останній оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною (а.с.8-20). Об'єкт відповідача - нежитлове приміщення - «поліграфічна майстерня», що розташоване по АДРЕСА_1. Відповідач отримав свідоцтво про право власності на вказане нежитлове приміщення як «пункт штучного осіменіння» (а.с.68). Вказане свідоцтво надав позивачу 16.09.2009 р. після укладення вищезазначеного договору, тому в акті про порушення було зазначено "поліграфічна майстерня", як було вказано у договорі. Однак, як встановлено судом, це одне і те ж приміщення, а тому заперечення відповідача про те, що "поліграфічна майстерня", яка зазначена у договорі, це інше приміщення, яке йому не належить, є безпідставним.

Судом також встановлено, що 08.11.2011р. позивач у порядку, передбаченому п.9.4 договору, повідомив відповідача про припинення дії договору. 31.12.2011 р. даний договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався. Тому 10.01.2012 р. припинено електропостачання на належне відповідачу нежитлове приміщення, що підтверджується розпорядженням про припинення електропостачання відповідно до повідомлення від 08.11.2011 р. та актом збереження пломб від 10.01.2012 р.(а.с.21).

У п.6.41 ПКЕЕ зазначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Відповідно до п.7.6. ПКЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Всупереч вимогам закону та ПКЕЕ фізична особа-підприємець ОСОБА_4 самовільно здійснив підключення електроустановок до електромережі енергопостачальника. 14.03.2012 р. під час проведення контрольного огляду працівниками позивача виявлено порушення відповідачем ПКЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановок споживача до електромережі енергопостачальника після припинення електропостачання; на час перевірки була відсутня пломба енергопостачальної організації на вхідній комірці розрахункової точки обліку. За даним фактом складено акт про порушення №076269 від 14.03.2012 р. (а.с.7), від підпису якого відповідач відмовився, про що працівниками позивача складено відповідний акт (а.с.27). Дії працівників енергопостачальника по складанню акту про порушення та акту про відмову від підпису відповідають вимогам ПКЕЕ.

Згідно п.6.20, 6.41, 64.2 ПКЕЕ, на підставі підпункту 5 пункту 2.1., формули 2.10 п.2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. №562, зареєстрованою в МЮУ 04.07.2006 р. за №782/12656 (далі - Методика), постачальником електричної енергії на засіданні комісії 20.03.2012 p. було розглянуто акт про порушення та прийнято рішення, яке оформлено протоколом №13, згідно якого проведено розрахунок обсягу не облікованої електричної енергії за період від 10.01.2012р. (дати припинення електропостачання) до 14.03.2012 р. (дати виявлення порушення). У результаті обсяг розрахованої не облікованої електроенергії склав 9450 кВт/год. на суму 10322,03 грн. (а.с.22).

Постановою Верховного Суду України від 16.05.2011 р. по справі №3-38гс11, що згідно вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для виконання судами нижчих ланок, встановлено, що за відсутності договору на постачання електроенергії до спірних правовідносин можуть бути застосовані приписи Правил, Методики та ст.ст. 1212, 1213 ЦК України щодо набуття майна без достатньої правової підстави та повернення безпідставно набутого майна (а.с.28-30).

Судом також встановлено, що позивач 20.02.2013 р. надіслав відповідачу вимогу про сплату вартості безпідставно отриманої електроенергії та рахунок №947/5 від 20.03.2012 р. на суму 10322,03 грн. (а.с.31, 33), який відповідач до цього часу не оплатив.

27.02.2013 р. державним реєстратором Тисменицької райдержадміністрації внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (а.с.34).

Згідно ч.4 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.27 вказаного Закону правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Таким чином, вищенаведеним підтверджено факт порушення ОСОБА_4 вимог ПКЕЕ, що надало право позивачу згідно законодавства вимагати від відповідача повернення безпідставно отриманої електроенергії.

Суд вірно не взяв до уваги твердження представника відповідача про те, що відповідач не має доступу до приладу обліку, який знаходиться на ТП-262 на відстані 420 м від подвір'я відповідача, та не несе відповідальності за збереження пломб, оскільки в судовому засіданні встановлено обставини, згідно яких до вчинення відповідачем порушення, що стало підставою для звернення позивача до суду, відповідач мав вільний доступ до приладу обліку, а тому ніс повну відповідальність за збереження пломб на лічильнику та самовільне підключення до електричної мережі.

Суд правильно застосував норми матеріального права, дійшовши вірного висновку про необгрунтованість посилання сторони відповідача на Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. № 1357 (з наступними змінами), оскільки відносини між сторонами врегульовані Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, з наступними змінами), зареєстрованою в МЮУ 02.08.1996 р. за № 417/1442, про що прямо передбачено п.2.1 договору, укладеного з відповідачем - фізичною особою-підприємцем (а.с.8-11), який саме на момент вчинення порушення був підприємцем.

Вищезгаданою постановою Верховного Суду України від 16.05.2011 р. по справі № 3-38гс11 встановлено, що за відсутності договору на постачання електроенергії до спірних правовідносин можуть бути застосовані приписи Правил, Методики (а.с.28-30), тому спростовується посилання відповідача на неможливість застосування ПКЕЕ до правовідносин між сторонами за умови відсутності договору між ними.

Враховуючи роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суд правильно розглянув даний позов в порядку цивільного судочинства, оскільки такий позов подано до ОСОБА_4 як до фізичної особи вже після проведення державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності.

Таким чином, встановивши на підставі належних та допустимих доказів факт порушення відповідачем вимог Закону України "Про електроенергетику" та ПКЕЕ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта, що стосуються недослідження судом факту відсутності договору між постачальником і споживачем про постачання або користування електроенергією, є безпідставними, оскільки факт укладення договору встановлений в судовому засіданні згідно копії договору (а.с.8-11), а будь-яких доказів про те, що такий договір сфальсифікований, відповідачем не надано.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем всупереч вимогам Методики не було проведено експертизу, яка є обов'язковою у випадку незгоди споживача із встановленими в акті фактами, із-за їх безпідставності, оскільки жодних доказів не надано про те, що відповідач був не згоден із актом про порушення та у порядку та формі, передбачених законодавством, висловив таку незгоду.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України, для звернення з позовом про стягнення штрафу, оскільки зазначеною нормою закону передбачено річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а в даному випадку подано позов про стягнення вартості не облікованої електроенергії, а щодо такої вимоги встановлений загальний строк позовної давності.

Доводи апелянта, що стосуються неправомірності дій представників позивача, які полягали у знятті клемної кришки засобу обліку за відсутності відповідача, завищенні показників в більшу сторону і заява з цього приводу розглядається правоохоронними органами, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені документально.

Доводи апелянта про те, що на час розгляду справи він припинив зайняття підприємницькою діяльністю, тому це є юридичною підставою для припинення провадження у справі, є безпідставними, так як п.7 ст.205 ЦПК України, яким передбачено обов'язок суду закрити провадження у справі у разі ліквідації юридичної особи, стосується виключно юридичних осіб і не має відношення до фізичних осіб-підприємців.

Інші доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки були предметом розгляду у суді першої та апеляційної інстанцій, яким дана належна оцінка.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

Я.Д. Горблянський