Головуючий суду 1 інстанції - Кіяшко В.Г.
Доповідач - Коновалова В.А.
Справа № 414/1872/13-ц
Провадження № 22ц/782/5014/13
РІШЕННЯ
Іменем України
12 березня 2014 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів - Ступіної Я.Ю., Темнікової В.І.,
при секретарі: Булгаковій М.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 30 вересня 2013 року
у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до укладеного кредитного договору № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 9500 доларів США зі сплатою 13 % відсотків річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості щомісячно до десятого числа згідно графіку погашення, передбаченого п. 1.1.1 цього договору, з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.07.2017 року
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03.07.2007 року між позивачем та відповідачами укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого на забезпечення виконання за вказаним кредитним договором іпотекодавці передають іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60 м2, яка належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 60000 грн.
В порушення вимог закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 29.07.2013 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 9064,13 доларів США, що еквівалентно 72449,63 грн., яка складається з: 7650,49 доларів США, що еквівалентно 61150,37 грн. - заборгованість за кредитом, 1063,90 доларів США, що еквівалентно 8503,76 грн. - заборгованості за відсотками, 349,74 доларів США, що еквівалентно 2795,5 грн. - пеня.
Позивач просив суд стягнути з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року у розмірі 72449,63 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 30 вересня 2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 72449,63 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 01 листопада 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм процесуального та матеріального права.
Представник позивача та представник відповідача ОСОБА_2 надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" № 12 від 24.10.2008 року, згідно яких у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 9500 доларів США зі сплатою 13 % відсотків річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості щомісячно до десятого числа згідно графіку погашення, передбаченого п. 1.1.1 цього договору, з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.07.2017 року
03.07.2007 року між позивачем та відповідачами з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого на забезпечення виконання за вказаним кредитним договором іпотекодавці передають іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 60 м2, яка належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 60000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 29.07.2013 року за нею утворилася заборгованість у розмірі 9064,13 доларів США, що еквівалентно 72449,63 грн.
Тому суд першої інстанції з урахуванням зазначених обставин, дійшов висновку, що оскільки між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договір поруки не укладався, а договір іпотеки не несе для цих відповідачів солідарну відповідальність за невиконання грошового зобов'язання ОСОБА_2, тому тільки з останньої підлягає стягненню заборгованість за кредитним у розмірі 72449,63 грн.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.
В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1050, 1052 ЦК України встановлено наслідки порушення позичальником умов договору позики, які застосовуються і до правовідносин за кредитним договором.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ринку, наданого забезпечення, попиту і пропозицій. Які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком , іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розмітку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 571/22-3/1-11 про надання кредиту в сумі 9500 доларів США зі сплатою 13 % відсотків річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості щомісячно до десятого числа згідно графіку погашення, передбаченого п. 1.1.1 цього договору, з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.07.2017 року.
За ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2.6 зазначеного вище договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного в п. 1.1. цього договору.
В п. 2.6.1 договору зазначено, що про намір змінити розмір процентів кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.
Згідно п. 2.6.2 договору у разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1 цього договору, підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору.
У відповідності до п. 2.6.3 договору у разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів, він зобов'язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1 цього договору, повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції (штраф, пеню) в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.
Тобто, із системного аналізу змісту зазначених вище пунктів договору кредиту вбачається, що розмір процентної ставки може бути змінений тільки шляхом укладення додаткової угоди між кредитором та позичальником, яка повинна бути укладена у письмовій формі і не передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки.
Із матеріалів справи вбачається, що 25.11.2010 року між публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року, згідно умов якої сторони прийшли до взаємної згоди про встановлення нової процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 15% процентів річних; встановили новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме до 01 липня 2022 року (включно); встановили новий графік погашення кредиту. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та є невід'ємною складовою частиною договору.
Отже, сторони у визначений договором спосіб, а саме шляхом укладення додаткової угоди до договору кредиту № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року, дійшли взаємної згоди про встановлення нової процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 15% річних з 25 листопада 2010 року.
Зазначений вище договір кредиту та додаткова угода від 25.11.2010 року в судовому порядку не визнані недійсними.
Разом з тим, із матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості вбачається, що публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» нарахування відповідачу ОСОБА_2 процентів за користування кредитними коштами здійснюється, виходячи із ставки 15% річних починаючи з 20 жовтня 2008 року.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підставі яких саме з 20.10.2008 року позивачем змінена відсоткова ставка за договором кредиту № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року з 13% річних на 15% річних, направлення відповідачу документів та докази виконання позивачем вимог п. 2.6.1 договору кредиту щодо повідомлення позичальника про намір змінити розмір процентної ставки та вимог п.п. 7.1, 7.2 договору кредиту, які передбачають, що усі додатки, зміни та/або доповнення до цього договору мають бути вчинені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей договір. Усі, повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.
Також під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем доказів на підтвердження зазначених вище обставин надано не було, хоча судом апеляційної інстанції на адресу позивача направлявся запит про надання документів, які підтверджують правомірність підвищення відсоткової ставки, який отриманий представником позивача (а.с. 80, 81).
Із наданого ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунку вбачається, що в період з 20 жовтня 2008 року відповідачем ОСОБА_2 здійснювалися платежі в рахунок погашення заборгованості, виходячи із встановленої в договорі кредиту суми погашення по графіку, саме за ставкою 13 % річних. Отже відповідачем не здійснювалась оплата на погашення кредиту у більшому розмірі процентів ніж це передбачено порядком погашення, визначеному в договорі.
Із матеріалів справи вбачається, що взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року ОСОБА_2 належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 29.07.2013 рік за відповідачем утворилася заборгованість за тілом у розмірі 7650,49 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 61150,37 грн.
Із апеляційної скарги вбачається, що апелянтом розмір заборгованості за тілом кредиту не оскаржується.
Що стосується розрахунку заборгованості стосовно процентів то, згідно п.2.4 договору кредиту нарахування процентів з користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, ним нарахування відсотків за період з 03.07.2007 року по 19.10.2008 року здійснювалося, виходячи із відсоткової ставки 13% річних, а за період з 20.10.2008 року по 29.07.2013 року, виходячи із відсоткової ставки 15% річних.
За період з 03.07.2007 року по 19.10.2008 року позивачем нараховано відповідачу відсотків в валюті кредиту у розмірі 1532,45 дол. США, згідно наданого позивачем та представником відповідача розрахунку заборгованості. Отже, сторонами розмір нарахованих відсотків за вказаний вище період не оспорюється.
Однак, як вже зазначалося вище, позивачем будь-яких доказів правомірності підвищення відсоткової ставки в період з 20.10.2008 року по 24.11.2010 року суду надано не було. Згідно наданого представником відповідача ОСОБА_9 розрахунку заборгованості, за період з 20.10.2008 року по 24.11.2010 року, тобто по час укладення сторонами у визначений договором спосіб додаткової угоди, виходячи із відсоткової ставки 13% річних нараховано відсотків 2205,42 дол. США (з 20.10.2008 року по 06.11.2008 року - 8312,42 дол. США х13% х 18 днів /360; 07.11.2008 року по 10.12.2008 року - 8233,28 дол. США х 13% х 34 дня/360; 11.12.2008 року по 11.12.2008 року - 8154,11 дол. США х 13% х 1 день/360; з 12.12.2008 року по 11.01.2009 року - 8153,79 х 13% х 31 день/360; з 12.01.2009 року по 10.02.2009 року - 8074,94 дол. США х 13% х 30 днів/360; з 11.02.2009 року по 10.03.2009 року - 7995,77 дол. США х 13% х 28 днів/360; з 11.03.2009 року по 24.11.2010 року - 7933,79 дол. США х 13% х 624 дня/360).
За період з 25.11.2010 року по 29.07.2013 року позивачем нараховано відповідачу відсотків в валюті кредиту, виходячи із відсоткової ставки 15% у розмірі 2861,04 дол. США.
Як вбачається із матеріалів справи в зазначений вище період відповідачем в рахунок погашення відсотків було сплачено 5874,28 дол. США, про що зазначено в розрахунку заборгованості наданого позивачем та не оспорювалося відповідачем.
Таким чином, заборгованості за відсотками за період з 03.07.2007 року по 29.07.2013 року складає 724,63 дол. США, /1532,45 дол. США + 2205,42 дол. США + 2861,04 дол. США - 5874,28 дол. США/, що згідно курсу НБУ становить 5791,97 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 5791 грн. 91 коп.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що позивачем при пред'явленні позову про стягнення пені пропущений строк позовної давності, оскільки судом першої інстанції справа розглянута без участі відповідачки та ухвалено заочне рішення. Отже відповідачка під час розгляду справи в суді першої інстанції була позбавлена можливості надавати докази та заявляти клопотання щодо застосування судом позовної давності у відповідності до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог закону може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Право встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування неустойки надано сторонам ч. 2 статті 551 ЦК України.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами кредитного договору № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) до десятого числа в розмірі та в строки, визначені згідно графіку погашення, передбаченого п. 1.1.1 цього договору, з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.07.2022 року (включно), а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.
ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом 26 серпня 2013 року, про що свідчить штемпель на конверті. Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем останній платіж в рахунок заборгованості за кредитом був здійснений в квітні 2011 року.
Зазначене свідчить про те, що позивачем позовна давність в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсоткам пропущена не була.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи представника апелянта в частині застосування строку позовних давності щодо вимог про стягнення пені.
Як вбачається із матеріалів справи, із позовом позивач звернувся до суду 26 серпня 2013 року, про що свідчить штемпель на конверті, пеня позивачем розрахована за період з 28 липня 2012 року по 28 липня 2013 року, що підтверджується розрахунком банку (а.с. 17). В зазначений період відповідачем будь-яких проплат в рахунок погашення сум за договором кредиту не здійснювалося. Таким чином, позовна давність щодо вимоги про стягнення пені становить відрізок часу з 26 серпня 2012 року по 28 липня 2013 року. Спірним періодом з урахуванням строків позовної давності щодо стягнення пені є період з 28 липня 2012 року по 25 серпня 2012 року.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, поновити строк позовної давності позивач не просив.
Отже, пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26 серпня 2012 року по 28 липня 2013 року становить 1352,03 грн., а пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 26 серпня 2012 року по 28 липня 2013 року становить1240 грн. 19 коп.
За таких обставин, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за договором кредиту від 02.07.2007 року станом на 29.07.2013 року складає: заборгованість за кредитом - 7650,49 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 61150,37 грн., заборгованості за відсотками - 724,63 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 5791,97 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 1352,03 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1240,19 грн.
Доводи апеляційної скарги відносного того, що відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 кредитного договору № 571/22-3/1-11 від 02.07.2007 року сторони домовилися, що всі спірні питання, пов'язані з виконання зазначеного договору вирішуватимуться шляхом переговорів або в Третейському суді, тому даний спір повинен вирішуватися саме в Третейському суді, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" банк не є споживачем.
Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
За таких обставин та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині змінити, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості з 72449 грн. 63 коп. до 69535 грн. 11 коп., судового збору з 724 грн. 49 коп. до 695 грн. 35 коп.
Керуючись ст.ст. 303,309,319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 30 вересня 2013 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості з 72449 грн. 63 коп. до 69535 грн. 11 коп., судового збору з 724 грн. 49 коп. до 695 грн. 35 коп.
Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.
Головуючий :
Судді:
- Номер: 6/414/7/2018
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 414/1872/13-ц
- Суд: Кремінський районний суд Луганської області
- Суддя: Коновалова В.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 16.02.2018
- Дата етапу: 14.03.2018