ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 5002-17/1718-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,

суддів -Білошкап О.В.,

Погребняка В.Я.,

за участю представника Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" - Мірошника С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. та на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2013 по справі № 5002-17/1718-2011 за заявою Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неаполь Сервіс",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.11.2013 у задоволенні скарги ПАТ "Родовід-Банк" на дії ліквідатора ТОВ "Неаполь Сервіс" арбітражного керуючого Мєтєлєвої С.Ф. відмовлено повністю; затверджено арбітражному керуючому Мєтєлєвій С.Ф. звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого на стадії ліквідації ТОВ "Неаполь Сервіс"; затверджено звіт і ліквідаційний баланс ліквідатора арбітражного керуючого Мєтєлєвої С.Ф.; ліквідовано ТОВ "Неаполь Сервіс"; провадження у справі припинено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 ухвалу господарського суду АР Крим від 12.11.2013 залишено без змін.

ПАТ "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 та ухвалу господарського суду АР Крим від 12.11.2013 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги заявник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 31, 22, 24, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 30.06.1999), ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.11.2011), ст.43, 101 ГПК України. ПАТ "Родовід-Банк" зазначено, що арбітражним керуючим Мєтєлєвою С. Ф. були допущені порушення при проведенні процедури продажу майна банкрута на аукціоні, який відбувся 10.10.2013р.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Державної податкової служби АР Крим звернулася до господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Неаполь Сервіс" відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду АР Крим від 10.05.2011 ТОВ "Неаполь-Сервіс" визнано банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV. Відносно банкрута відкрита ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор - арбітражний керуючий Мєтєлєва С. Ф.

Ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Мєтєлєвою С. Ф. подано клопотання до господарського суду про перехід до загальної процедури у справі про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс" у звязку з виявленням майна, що належить банкруту, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Морозова, 23.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.07.2011 провадження у справі про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс" переведено на загальну процедуру банкрутства на стадії ліквідації відповідно до норм ст. ст. 22-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, до ліквідаційної маси банкрута включене майно, яке перебуває в іпотеці ПАТ "Родовід-Банк" за кредитним договором №36/01-К-08 від 29.01.2008 р.

30.09.2013 р. ТБ "Таврійська універсальна біржа" проведені відкриті торги (аукціон) з реалізації майна ТОВ "Неаполь-Сервіс". 10.10.2013 з переможцем торгів ліквідатором був укладений договір купівлі-продажу майна банкрута та 11.10.2013 складений акт №1 прийому-передачі придбаного майна та передачі права власності на придбане майно.

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі ПАТ "Родовід Банк") звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Неаполь Сервіс" (далі ТОВ "Неаполь Сервіс") арбітражного керуючого Мєтєлєвої С.Ф., в якій заявник просив визнати дії ліквідатора щодо реалізації майна боржника, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Г.Морозова, 23 неправомірними, відсторонити арбітражного керуючого Мєтєлєву С.Ф. від виконання обов'язків ліквідатора ТОВ "Неаполь Сервіс", призначити ліквідатором "Неаполь Сервіс" нового арбітражного керуючого, продовжити строк ліквідаційної процедури на шість місяців.

Скарга кредитора обґрунтована тим, що ліквідатором банкрута здійснено продаж заставного майна банкрута з порушеннями вимог ч.5 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV, які полягають в тому, що ліквідатор банкрута не повідомила належним чином банк про час, місце та умови продажу заставного майна, а про факт реалізації майна кредитору стало відомо на засіданні комітету кредиторів 18.10.2013. Крім того, заявником зазначалось про те, що вартість заставного майна не була погоджена комітетом кредиторів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги на дії ліквідатора, зазначив, що ліквідатором банкрута дотримано вимоги с. 3-1, ч.2 ст.30, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV при здійсненні продажу заставного майна.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та, повторно переглянувши справу, послався на те, що продаж майна боржника на аукціоні була проведена з дотриманням вимог ст. 31, ч.2 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV та 49, ч. 1 ст.58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI. При цьому апеляційним судом зазначено, що ліквідатор погодив порядок продажу майна з комітетом кредиторів, що підтверджується рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом №4 від 20.01.2012 року.

Однак, з висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись на можна з наступних підстав.

Відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Отже, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, тобто до 19.01.2013. При цьому розпочата до набрання чинності Законом процедура продажу майна боржника повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Після 19.01.2013 реалізація майна боржника у всіх без виключення справах про банкрутство відбувається за правилами нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI в разі, якщо станом на 19.01.2013 не здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів не встановлено порядок реалізації майна боржника (оцінка майна, яке підлягає продажу; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2012 комітетом кредиторів ТОВ "Неаполь Сервіс" погоджено загальні умови продажу майна банкрута, зокрема, вирішено здійснювати продаж майна через аукціон, публікувати оголошення в республіканських друкованих органах, розрахунки здійснювати шляхом передплати після укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону.

20.08.2013 комітетом кредиторів ТОВ "Неаполь Сервіс" визначено початкову вартість нерухомого майна, зареєстрованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Морозова, 23, яке включено до ліквідаційної маси банкрута та перенесено розгляд питання про конкурс організаторів проведення аукціону по реалізації майна банкрута до отримання повного пакету правовстановлюючих документів банкрута.

Оголошення про проведення аукціону продажу майна ТОВ "Неаполь Сервіс", зареєстрованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Морозова, 23, розміщено 09.09.2013 року на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

Таким чином, процедура продажу майна боржника розпочалася після 19.01.2013 року (встановлення комітетом кредиторів порядку реалізації майна банкрута (визначення оцінки) та здійснення публікації оголошення про продаж цього майна відбулися після 19.01.2013 року).

Незважаючи на те, що дану справу про банкрутство порушено та боржника визнано банкрутом в порядку та під час дії редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999 №784-XIV, реалізація майна банкрута проводилась ліквідатором вже після 19.01.2013, тобто повинна була відбуватися за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI.

Отже, і судам попередніх інстанцій необхідно було перевірити дотримання ліквідатором боржника вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI при продажу майна боржника.

Суди ж надали оцінку діям ліквідатора при продажу майна банкрута, посилаючись на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як в редакції від 30.06.1999р. №784-XIV, так і в редакції Закону від 22.12.2011р. №4212-VI, що є взаємовиключним.

Відхиляючи доводи ПАТ "Родовід Банк" про неповідомлення банку про проведення аукціону з продажу заставного майна, суди не перевірили дотримання ліквідатором вимог ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI, відповідно до якої продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Суд, приймаючи рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі, повинен дослідити та встановити обставини, на підставі яких він дійшов висновку про необхідність його затвердження, з'ясувати виконання ліквідатором обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом та докази, на підставі яких прийнято рішення.

Згідно ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вище вимогам чинного законодавства, оскільки, затверджуючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, суд першої інстанції лише констатував, що ліквідатором здійснені необхідні заходи щодо виявлення та реалізації майна боржника для погашення вимог кредиторів та зробив висновок про можливість його затвердження.

Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком суду першої інстанції, при цьому не встановив жодних обставин належного чи неналежного виконання ліквідатором обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Отже, при затвердженні звіту ліквідатора суди попередніх інстанцій у порушення вимог ч. 3 ст. 84, ч.2 ст.105 ГПК України обставин здійснення ліквідаційної процедури не встановили, не надали їм належної правової оцінки, що свідчить про передчасне затвердження судами звіту ліквідатора банкрута і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі.

Таким чином, суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо правомірності дій ліквідатора банкрута при продажу майна боржника та правомірності затвердження ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та припинення провадження по справі.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та ухвали господарського суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вимоги п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212- VІ, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, перевірити твердження та заперечення сторін, всім зібраним доказам надати належну оцінку в їх сукупності та розглянути справу відповідно до вимог Закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2013 по справі № 5002-17/1718-2011 скасувати.

Справу № 5002-17/1718-2011 направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий: Панова І.Ю.

Судді:Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.