Справа   №  22ц-2763, 2006р.                                                     Головуючий в 1-й інстанції

Ігнатенко О.Й.

Категорія: 30        Доповідач - Лісова Г.Є.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2006  року грудня місяця  6 дня колегія  суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в

складі:

Головуючого - Лісової Г.Є.

Суддів: Бугрика В.В. , Приходько Л.А.

при секретарі - Корецькому Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 8 вересня   2006 року

за позовом. ОСОБА_2

до

ОСОБА_1,

відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області,

треті особи без самостійних вимог

ОСОБА_3,

орган опіки та піклування. Комсомольського району м. Херсона

про визнання такими, що втратили право користування жилим

приміщенням та

за зустрічним позовом. ОСОБА_1

до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням

та вселення, -

встановила:

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 8 вересня 2006 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, що знаходиться в АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення в нього відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_2   Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так., суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 з липня 1999 року по грудень 2004 року проживала з ОСОБА_3 єдиною сім'єю і вела з ним спільне господарство, що вони разом вселилися в куплений 17.03.2001 року за його кошти будинок, що в будинку АДРЕСА_1 з січня 2005 року вона не проживала з поважних причин, а тому не втратила разом з сином право на користування жилим приміщенням.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що її слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2001 року /а.с.4/.

35а згодою власника будинку в нього вселилися її син ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_1, з якою перебував у фактичних шлвобних відносинах, та її син від першого шлюбу ОСОБА_4   Оскільки у грудні 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 припинили фактичні подружні відносини, то на початку січня 2005 року ОСОБА_1, забравши спільно нажите ними майно, виселилася разом із сином з будинку і поселилася в квартирі своїх батьків по АДРЕСА_2.

Даний факт підтверджується мировою угодою укладеною 5.01.2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 майна на суму 10 800 грн., а остання зобов'язувалася виселитися з будинку, тому що ніяких претензій і прав до житла не має /а.с.5/, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_5, які підтвердили, що ОСОБА_1 на початку січня 2005 року виселилася з житлового будинку, що по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що припинила з ОСОБА_3 фактичні подружні відносини.

Цими доказами спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що вона не могла проживати в житловому будинку, тому що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поміняли замки, не пускали в будинок.

З січня по грудень 2005 року ОСОБА_1 вимог про вселення в будинок не заявляла, її зустрічний позов викликаний пред'явленою до неї заявою про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

За таких обставин, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову і задовольняючи первісний, суд правильно виходив з того, що право члена сім'ї власника жилого будинку, який не є співвласником, на користування цим будинком відповідно до ст. 156 ЖК обумовлена наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у даному будинку, а тому особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням у належному власникові жилому будинку, якіцо вона вийшла зі складу сім'ї останнього і перейшла проживати в інше місце.

Згідно з ч.З ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Посилання апелянта на ст.2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» є безпідставним, тому що порушення прав ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина на користування житлом не встановлено.

Отже, рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 8 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Г.Є.Лісова