Справа № 344/2550/14-ц

Провадження № 22-ц/779/831/2014

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Мелінишин Г.П., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю апелянта ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на спадщину у четверту чергу спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25 лютого 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 заінтересована особа: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на спадщину у четверту чергу спадкування. Роз'яснено ОСОБА_2, що він має право подати позов на загальних підставах.

На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що висновок суду про існування спору про право є необгрунтований, оскільки в заяві він вказав, що встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 не пов'язане з подальшим вирішенням спорів щодо спадкування, оскільки померла ОСОБА_4 не мала інших родичів чи спадкоємців.

Апелянт вказує, що встановлення факту його проживання разом із померлою у відповідний проміжок часу має для нього значення для підтвердження свого права на спадкування за нею в порядку ст. 1264 ЦК України, тобто такий факт породжує для нього юридичні наслідки у вигляді реалізації права на спадкування, не може бути встановлений іншим способом і не пов'язаний із наступним вирішенням будь-якого спору, оскільки у померлої відсутні інші спадкоємці.

З цих підстав, ухвалу суду першої інстанції апелянт просить скасувати, а справу направити для вирішення питання відкриття провадження.

В судовому засіданні апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процессу, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи заявнику у відкритті провадження, суд першої інстанції керувався ч. 4 ст. 256 ЦПК України, згідної якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, заокрема із вимог заявника про встановлення проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з січня 2007 року по 02.05.2013 року, визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 та визнання права на спадкування за померлою ОСОБА_4, випливає спір про право.

Як роз'яснив Пленум ВСУ у п.п.1,5 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року N 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічне положення містять ч.4 ст.256, ч. 6 ст. 235 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, що є підставою для залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Г.П. Мелінишин

А.І. Шишко